Жахливі новини — обстріл порту відразу після підписання угоди щодо зерна, відео з тортурами нашого військовослужбовця, масове вбивство військовополонених в Оленівці, постійні обстріли Миколаєва та Харкова - все це схоже на спланований ланцюжок провокацій, спрямованих на те, щоб спровокувати Україну на відповідну жорстоку акцію і далі розігрувати цю карту.
Мета Росії зрозуміла - за будь-яку ціну уповільнити надходження військової допомоги в Україну і збити антиросійський санкційний тиск. А логіка всіх цих подій стає більш зрозумілою, якщо подивитися, що передувало цьому.
В першу чергу, це видатне рішення по газу - міністри енергетики країн ЄС домовилися про добровільне скорочення споживання газу в найближчу зиму. Більш того, Європа вже чітко говорить про те, що готується до повного припинення поставок.
Почався також і інший фундаментальний процес - західні політичні еліти стали сприймати сьогоднішню війну в Україні, як загрозу для всього світопорядку, що склався після Другої світової війни.
Так, це не перша війна, яку розв'язує Росія - вона вже воювала в Грузії, Чечні, Сирії. Але ця війна докорінно відрізняється від попередніх і масштабом, і цілями. Сьогодні головне завдання РФ - повне знищення найбільшої держави в Європі, перекроювання саме стратегічної карти світу. Це вже не війна за відносно невеликі території, не війна з метою отримати і зберегти інструменти політичного тиску на суміжні держави. Це війна за Європу і світовий вплив.
Тому все більше в свідомість європейських політиків проникає думка: "Сьогодні Україна, а завтра захочуть захопити Молдову або країни Балтії?" І незрозуміло, де кінець цього ланцюжка. Ця ситуація дуже сильно нагадує кінець 30-х років 20 століття, коли Гітлер почав захоплювати країни по одній, і ніхто не знав, де він зупиниться.
Наступним кроком європейців стане усвідомлення: якщо не зупинити диктатора зараз, то світ дуже швидко прийде до світової війни. І тоді вже доведеться мати справу не з економічними санкціями і тимчасовими незручностями, а з втратою не тисяч, а мільйонів життів.
Попри те, що західні країни розповідають, що вони нас попереджали про вторгнення, на мій погляд, цілком очевидно, що вони недооцінили цю загрозу. Тобто, за загрозою локального конфлікту не розгледіли початок глобального стратегічного наступу на весь світопорядок. Простими словами, вони не розглядали російське вторгнення в Україну як загрозу для себе. Відповідно, з їхнього боку ніяких дієвих запобіжних заходів, власне, і не робилося. Адже нічого не заважало почати поставляти ППО або Хаймарси, або, наприклад, почати вводити антиросійські санкції в міру концентрації російських військ на нашому кордоні. Саме це - недооцінка західними політиками стратегічної значущості того, що відбувається - спровокувало Росію на цю війну.
Однак ми витримали дуже важкий, віроломний напад. І ціною страшних втрат "купили" час для усвідомлення світом того, що відбувається.
На жаль, цей процес дуже інертний. Причина в тому, що і в Америці, і в Європі сьогодні при владі люди, які не переживали велику війну. Тому вони не побачили масштаб сьогоднішньої загрози. Тому їм потрібен якийсь час для того, щоб це усвідомити і донести до свого населення, що теж важливо.
Потрібно пояснювати людям, що зараз питання вже не в тому, скільки буде коштувати галон бензину — $4 або $1. Адже якщо виходити з того, що він обов'язково повинен коштувати долар, то через дуже короткий час доведеться збирати мільйонні армії і посилати їх в бій, як це вже було. Тобто, ціна буде дуже високою, набагато вище ціни економічних санкцій. Я вже не кажу про те, що ми живемо в ядерний вік і зараз взагалі дуже легко дійти до крайності…
Тому, поки є така можливість, потрібно діяти, як у старій приказці: "якщо проблему можна вирішити грошима, значить це не проблема, а витрати".
Олександр Ольшанський, президент холдингу Internet Invest, засновник цифрового консалтингового агентства "Ольшанський і Партнери", заступник голови виконкому Нацради реформ України
