Літом минулого року в Мінекономіки активно заговорили про проведення приватизації. Перший віце-прем’єр-міністр – міністр економіки Юлія Свириденко навіть писала колонку на цю тему, розхвалюючи ініціативу. Заголовок в есе чиновниці містив слово "масова" (гордий опис цьому поняттю дала сама Свириденко), але вже у вересні приватизація стала "малою". Кілька місяців після цього було тиша. Але…
Подібних об'єктів, які слід було б приватизувати, в Україні налічується на десятки мільярдів доларів
Нещодавно Фонд державного майна випустив прес-реліз, в якому підвів проміжний підсумок державного розпродажу:
"З початку року Фонд державного майна залучив понад 2 мільярди гривень. Це рекордна сума з приватизації за аналогічний період останніх десяти років".
Рекордний результат (хоча у порівнянні з вартістю іншого державного майна України, по правді, смішний) був досягнутий шляхом продажу збиткових підприємств та занедбаних об'єктів адміністративної нерухомості в малих містечках і селах. При цьому, навіть не йшлося про гігантів української промисловості, таких як "Нафтогаз", "Енергоатом" або "Укроборонпром".
Що ж сталося із покинутими та нікому не потрібними (до певного моменту) будівлями, яких вдалося позбутися державі? Їх підірвали, зруйнували, продали масонам, Соросу та іншим клятим капіталістам? Як не дивно, вони отримали нове життя: приміщення першого поверху житлового будинку у Львові купив спортивний магазин. А зі старого іподрому на Рівненщині планують створити реабілітаційний центр з іпотерапією для військових.
У перелік приватизованого майна увійшли збиткові підприємства, які роками висмоктували кошти на утримання.
І не повірите, що сталося.
"Нові власники повертають роками накопичені борги, відновлюють нерухомість і навіть використовують такі приміщення для релокації", - зазначають у Фонді держмайна.
Магія. А говорили, що розкрадуть, знищать, продадуть росіянам. Виявляється, люди, які вклали свої гроші у підприємство, хочуть отримати з нього прибуток, а не втратити свої інвестиції. Отож, маємо позитивний результат.
"Фонд державного майна України залучає інвесторів, які вкладають кошти у розвиток таких підприємств. Результат - сотні нових робочих місць та багатомільйонні податкові надходження", - продовжують у Фонді.
Подібних об'єктів, які слід було б приватизувати, в Україні налічується на десятки мільярдів доларів. Проте, про продаж об’єктів "стратегічної" промисловості серед можновладців поки ніхто не говорить. Шкода. Он який дивовижний результат зі старих сараїв отримали.
Хоча, хто я такий, я ж простий журналіст. Куди мені знати істину. Зрештою, всі знають, що якщо Рівненську АЕС продати приватникам, то її підірвуть. Дороги - знесуть. Лікарні - підпалять, а в приватних школах, не дай Боже, почнуть навчати розуму. По водоканалах взагалі отруту пустять. А в "Укрзалізниці", ой лихо, створять зручні спальні місця.
Як виявляється, приватна форма власності набагато ефективніша за державну (за якої промисловість, в основному, деградує). При цьому, серед українських підприємців є попит навіть на занедбані сараї.
От тільки, на думку чиновників, коли йдеться про приватизацію стратегічних об'єктів ця логіка не діє, і продаж великих концернів приватникам поки ніхто не ініціює. Всім зрозуміло чому: ділитися ніхто не хоче. Але, сподіваюся, що це лише "поки".
Артур Крижний
