Bungie знову опинилася в центрі скандалу через звинувачення в плагіаті. Незалежна художниця під псевдонімом Antireal заявила, що в альфі Marathon використані елементи її робіт без її згоди.
Йдеться про символіку та візуальні мотиви, які, за її словами, перекочували в гру прямо з її арт-проектів зразка 2017 року, і без жодних змін.
Художниця зізналася, що не має ані сил, ані ресурсів, щоб вирішувати питання юридично. Це вже не перший випадок, коли велика студія, за її словами, запозичує ідеї без дозволу. За десять років вона так і не домоглася стабільного доходу від своєї творчості, а тепер її стиль, схоже, став натхненням для великого релізу.
Цікаво, що на її акаунт в X підписаний не хто-небудь, а сам арт-директор Marathon Джозеф Кросс. Antireal додала, що і він, і ще кілька співробітників Bungie давно стежать за її роботами, але так і не зв'язалися з нею безпосередньо.
Через кілька годин після публікації звинувачень Bungie офіційно визнала факт порушення. У заяві команди Marathon ідеться про те, що спірні ассети справді розробив колишній співробітник студії, і вони потрапили в гру без належної перевірки. За словами Bungie, поточна арт-команда не знала про джерело цих елементів.
Студія пообіцяла не тільки переглянути всі ігрові асети, щоб переконатися в їхній чистоті, а й загалом поліпшити процеси контролю за авторським внеском художників. Наразі Bungie вже вийшла на зв'язок з Antireal і арт-директор приніс публічні вибачення:
"Я хочу особисто вибачитися перед Antireal, чиї роботи були використані в цьому випадку. Я розумію, наскільки це несправедливо, і ми робимо все можливе, щоб відновити справедливість і загладити провину перед нею.
Її роботи приголомшливі, і цілком очевидно, що у нас схоже естетичне сприйняття певного напряму в графічному дизайні".
Зараз обговорюється сума компенсації художниці, а сама Bungie перенесла майбутні покази деяких матеріалів Marathon.
Раніше Bungie звинувачував у плагіаті письменник-фантаст Меттью Келсі Мартіно, за словами якого, сюжет першої кампанії Destiny 2 підозріло схожий на оповідання, яке він опублікував у блозі під псевдонімом Caspar Cole.
