Як свідчать результати екзит-полів, у другому турі президентських виборів боротимуться Петро Порошеко і Володимир Зеленський. Що це буде за боротьба? Петром Порошенком вже зараз проводиться активна кампанія з тезою про те, що «всі, хто проти Порошенка – за Путіна». Якщо виходити з цього, то, значить, більшість населення України підтримує Путіна. Але це не так.
Перший тур виборів засвідчив, що Володимира Зеленського підтримує майже третина тих, хто прийшов 31 березня на виборчі дільниці, завдяки чому він і виборов перше місце. Нав’язуючи свою основну тезу, Порошенко фактично звинувачує український народ у колаборантстві.
Це – нечесно, неправдиво і некрасиво. Така аргументація сприяє розколу нації.
Голоси українців, віддані за Зеленського – це не тільки голоси «противсіхів», як стверджували, і, тим більше, не голоси одного регіону. Його підтримали і за нього проголосували в усіх без виключення регіонах України. Відтак, це означає, що це голоси не «противсіхів», нігілістів, а голоси тих, хто не задоволений політикумом. Тобто відбулося фокусування підтримки кандидатури кандидата з неполітичного середовища, «неполітичного політика», якого люди не ототожнюють з усіма негараздами української політики: корупцією, брехнею, кулуарщиною тощо. Зеленський – це спроба українців знайти іншого позитивного персонажа. Тому він і отримує найбільший відсоток.
Голоси українців, віддані за Зеленського – це не тільки голоси «противсіхів», як стверджували, і, тим більше, не голоси одного регіону. Його підтримали і за нього проголосували в усіх без виключення регіонах України. Відтак, це означає, що це голоси не «противсіхів», нігілістів, а голоси тих, хто не задоволений політикумом
17% підтримки, які отримав Порошенко у першому турі – це велике падіння у порівнянні з 53%, які він мав на початку президентства. Водночас за останній рік він збільшив свій електорат, який після Мальдів опустився до 10% – лише до чиновницького і владного електорату. Він зумів підім’яти під себе значну частину патріотичного сегменту. Наприклад, це відбулося у мистецькому середовищі: провідні українські літератори, музиканти та інші митці почали підтримувати Порошенка. Очевидно, що патріотичний сегмент додав Порошенку рейтингів, але не дав можливості не те, що вирватися на перше місце, а й навіть перейти 20%-ву межу.
Водночас Порошенку вдалося зменшити патріотичний елемент в електоратах інших кандидатів, відірвати ці шматочки. Зокрема, він не дав можливості Юлії Тимошенко вийти в другий тур. І це при тому, що у неї патріотична опозиційно налаштована ніша.
В цьому Порошенку несвідомо допомагали інші кандидати, які не вважали себе технічними, але фактично через власні амбіції не були готові об’єднатися з Тимошенко. Таким чином, навіть не усвідомлюючи цього, вони підіграли Адміністрації президента і допомогли Порошенку вийти до другого туру.
Зараз, перед другим туром, цікаво, як поведуть себе ці кандидати у нинішньому розкладі, адже більшість кандидатів позиціонували себе як опоненти чинній владі. Соціологія показує, що, незалежно від того, за кого закликатимуть голосувати кандидати, виборці голосуватимуть по-різному. Але найбільше з електоратом Зеленського збігається електорат Юлії Тимошенко, тому було б абсолютно логічним їх об’єднання, підтримка Зеленського Юлією Тимошенко і подальша співпраця у майбутній Верховній Раді. Адже наступному президенту потрібні ті, на кого він може спертися у наступному парламенті, та хоча б мінімально – в нинішній ВР. А у Зеленського немає жодного депутата. Відповідно, підтримка певних фракцій йому б не завадила.
Тому Зеленському варто було б поговорити не лише з Юлією Тимошенко (тут союз був би очевидним), але й, можливо, і з «Самопоміччю». І хоча Садовий формально підтримав Гриценка, партія його є самостійною, тому з «Самопоміччю» варто вести переговори. Зрозуміло, що тут ситуація буде непростою, бо патріотичний сегмент у західних областях може будь-яку співпрацю з Зеленським розцінювати як українофобську, як вже зараз її намагаються представити. Але це було б логічним кроком, хоча і набагато важчим, ніж для Тимошенко.
Зараз, перед другим туром, цікаво, як поведуть себе ці кандидати у нинішньому розкладі, адже більшість кандидатів позиціонували себе як опоненти чинній владі. Соціологія показує, що, незалежно від того, за кого закликатимуть голосувати кандидати, виборці голосуватимуть по-різному
Що стосується позиції деяких кандидатів із меншим рівнем підтримки, то вони у дуже непростій ситуації. Наприклад, електорат Бойка і Вілкула, обираючи між Порошенком і Бойком, міг би голосувати за Зеленського, але самі групи Бойка і Ахметова повністю співпрацюють і підконтрольні Порошенку.
Так, наприклад, згідно з даними останнього моніторингу, «112 канал», який асоціюється з Медведчуком, з усіх політиків найбільше піарив Порошенка, причому у 90%, Бойко навіть не виходив на якісь помітні цифри. Тобто весь піар у новинах ішов за Порошенка. Це – одне із непрямих свідчень таємних домовленостей між Медведчуком і Порошенком. Тому цілком очевидно, що перед лідерами проросійських партій буде стояти завдання спробувати вплинути на електорат, щоб він у меншій кількості прийшов на вибори і, таким чином, допоміг Порошенку.
Деякі політики, які асоціюються з ультраправим напрямком, можуть напряму закликати голосувати за Порошенка, але їх вплив не дуже великий.
Щодо Гриценка, то цілком можливо, що його електорат і навіть оточення можуть у цьому плані поділитися у своїх симпатіях.
Якщо говорити про прогнози на другий тур, то 21 квітня може і має перемогти Володимир Зеленський. Перемога Зеленського означатиме суттєві зміни в країни.
Натомість перемога Порошенка буде означати збереження існуючого стану справ, коли корупція править бал, населення залишається в бідності, а це означатиме ще більший відрив (передусім ментальний) від Європи, фактичне творення малої Росії під патріотичними гаслами, у вишиванках і з українською мовою, з абсолютно не європейськими цінностями, а зі «скрєпами», які проповідує Путін.
Якщо говорити про прогнози на другий тур, то 21 квітня може і має перемогти Володимир Зеленський. Перемога Зеленського означатиме суттєві зміни в країни
Патріотична риторика і пафос сприяють тому, що біля Порошенка буде значна частина пасіонарного елементу, патріотичного елементу, який може бути використаний владою задля зриву виборів у тих регіонах, де несприятлива ситуація для Порошенка, для збільшення фальсифікацій та маніпуляцій, які потім виправдають відомі літератори, які знайдуть пояснення з точки зору державних інтересів.
Але хотілося б вірити, що в Україні при всій монополізації економіки, фінансів, більшість населення розуміє, що корупції слід покласти край, і що більшість населення, незважаючи на «промивання мізків» з більшості основних медіа, все-таки відправить Порошенка у відставку.
Олександр Доній, політичний аналітик, колишній народний депутат України, голова художнього об’єднання «Остання барикада»
