У своїй статті «Новоросія - це реальна загроза», опублікованій на сайті німецької газети Die Zeit, Карстен Лютер пише, що якщо Путін в ці дні так багато говорить про Новоросію, то це більше, ніж просто маленький екскурс для тих, хто цікавиться історією. Особливо, якщо він хвалить сепаратистів у Східній Україні, як «захисників Новоросії».
Їхні «успіхи припинення насильницької операції Києва» проти населення - це власна ескалація Путіна. Президент Росії не зайшов ще поки так далеко, щоб вимагати заснування держави під історичною назвою.
І на вихідних імовірно також не вимагав, коли встановлював лінію переговорів для українського уряду і сепаратистів: мова повинна була йти про питання політичної організації суспільства та державності на південному сході України. Прес-секретар Кремля був змушений уточнити: ні, регіони, де йдуть бої, самопроголошені республіки, не повинні ставати суверенними державами - цього Путін не мав на увазі. Як президент Росії може вимагати чогось такого, якщо він постійно говорить, що мова йде про внутрішньоукраїнський конфлікт?
Ця риторика цинічно закриває реальність: сепаратисти ведуть війну Путіна проти України, посилені російськими військами і ґрунтовно озброєні російською стороною. Тому будь-яка московська вимога федералізації України, більшого самовизначення для проросійських регіонів неминуче сприймається як загроза.
Поради Путіна - це фарс
І кожна порада, що уряд у Києві може говорити тільки з представниками сепаратистських республік, є фарсом: вони, звичайно, представники, але Кремля, а не населення Донецька чи Луганська, чи будь-якої іншої місцевості України.
І ці сепаратисти - вже сама назва зменшує серйозність війни між державами до народного повстання - вони більше не виявляють інтересу до федералізації: вони хочуть відділення та приєднання до Росії, і не показують готовність йти на компроміс. Якщо вони борються за Новоросію, і в той же час Путін натякає, про що з ними треба вести переговори, то навіть невиразний натяк на державність східної України викликає тривогу.
У Москві циркулюють різні карти того, як повинна виглядати Новоросія - історично Новоросія Російської імперії доходила до державної території сьогоднішньої України на півдні від кордону з Луганськом до Одеси, де вона примикає до Придністровського регіону Республіки Молдова.
Стратегічно важливий Маріуполь як мета
В останні дні проросійські повстанці і російські солдати відкрили новий фронт на півдні України, який викликає побоювання навіть у міністра закордонних справ Франка-Вальтера Штайнмайера, Росія хоче анексувати коридор до присвоєного проти норм міжнародного права чорноморського півострова Крим.
Ніде так не зрозуміло, що це не українці хочуть звільнити схід від Києва, як у Маріуполі. Стратегічно важливе портове місто на Азовському морі здається попередньою метою недавнього нападу російських військ зі вже завойованого прикордонного міста Новоазовська - звідти до Криму всього лише ще один крок. У Маріуполі панує страх, люди окопуються, вони бояться саме російської армії.
Страх і неспокій
Те, що Росія хоче створити сухопутний міст в Крим, цілком реальне припущення: півострів складно забезпечувати без такого коридору, тому що до нього можна добратися виключно по повітрю або по морю. Якщо проаналізувати, то така є стратегія Путіна.
Всі попередні санкції і погрози Заходу, мабуть, мало змінили його розрахунки, як і та підтримка, яку отримала Україна, тому що вона була просто символічною. Якщо Президент України Петро Порошенко так наполегливо попереджає, що його країна незабаром може досягти «точки неповернення», то насправді він має на увазі: самі ми програємо цю війну.
Зараз, як ніколи, виникають два питання. Перше: наскільки далеко піде Захід, щоб врятувати Україну? Вся військова підтримка, здається, виключена, поки метою російського агресора не стануть члени НАТО, Польща чи країни Балтії. Звідси друге запитання: як далеко зайде Путін? Кожного разу, коли він говорить про Новоросію, слід непокоїтись.
