В частині першої статті 67 Конституції України чорним по білому написано: «Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом».

Тому декларування за Законом України «Про запобігання корупції» є неконституційним, принаймні, з п’яти підстав.

По-перше, Конституція в частині суб’єкта передбачає загальне декларування. «Усі» - тобто, всі, без винятку, разом із безхатьками. В країні не може бути рівних і рівніших.

По-друге, Конституція передбачає декларування лише податковій інспекції, а не НАЗК чи місцевій владі. Не на сайті і не на паркані.

Читайте такожВ ЄС заговорили про "паузу" для українського безвізу після скандального рішення Конституційного суду (документ)

По-третє, Конституція передбачає декларації лише за один період - щорічний. Не перед прийняттям на роботу, не перед звільненням, не у зв’язку з істотною зміною майнового стану. А лише раз на рік до певного терміну.

По-четверте, за Конституцією об’єктом декларування є лише доходи і майно. А не видатки та фінансові зобов’язання.

По-п’яте, декларування може бути лише особистим, а не за інших осіб. Точно так само юридична відповідальність особи носить індивідуальний характер. Кожен повинен декларувати за самого себе.

Але дуже шкода, що про все це Конституційний Суд України не написав.

Аргументи щодо «порушення незалежності судової влади і суддів» є витвором хворобливої уяви більшості суддів КСУ

Чи вважаю аргументи, використані КСУ у його рішенні щодо конституційності положення ряду законів про декларування переконливими? Ні, не вважаю. Адже аргументи щодо так званого «порушення незалежності судової влади і суддів» є витвором хворобливої уяви більшості суддів КСУ.

Чи можна боротися проти корупції у неправовий і в неконституційний спосіб? Ні, не можна. Бо тоді між корупціонерами і тими, хто бореться у неправовий спосіб, різниці не буде.

Якщо когось не влаштовує чинна норма статті 67 Конституції України, про яку йде мова, то, за визначеною процедурою розділу ХІІІ Основного закону, змінюйте цю норму (до слова, досі ніхто не ініціював зміни до Конституції України саме в цій частині). Але не витирайте Конституцією брудні ноги, кожного разу приймаючи очевидно неконституційний закон про запобігання корупції. Причому, приймаються подібні непродумані і сирі закони для безглуздого хайпу, для бажання дешево сподобатися пересічному українцеві, для того, щоб показати себе святішими за Папу Римського в очах наївних західних дипломатів. Не більше.

Звісно, попри все, щороку 28 червня всі політики, чиновники і громадські активісти, які жодного разу не підіймали питання вищеназваних змін до 67 статті Основного закону, один поперед іншого почнуть переконувати суспільство, як вони люблять і цінують Конституцію. І так кожного разу - по новому колу.

Андрій Магера, юрист, екс-заступник голови ЦВК

Читайте всі статті автора

Читайте останні новини України та світу на каналі УНІАН в Telegram