"Минулого року 20 травня я був оточений натовпом людей, які тиснули руку, "давали п'ять" і вишиковувалися в черги за селфі, збираючись, щоб подивитися мою інавгурацію. Українці обрали мене 73% голосів, пов'язавши зі мною свої надії на очищення корумпованого уряду й побудову стабільності", - пише Володимир Зеленський у статті для New York Times.
Далі УНІАН публікує текст статті президента України про свій перший рік роботи без змін.
Я ніколи не думав, що бути президентом просто. На минулій роботі я був комедійним автором і продюсером. Команда, яку я привів, була наповнена розумними, енергійними, здібними й відданими людьми, але багатьом з них бракувало досвіду. У нас були великі надії й тверда рішучість покращити становище нашої країни як всередині, так і на світовій арені. А потім почався минулий рік.
Давайте почнемо з часів, коли слово "коронавірус" ще не було таким знайомим. Пам'ятаєте імпічмент президента Дональда Трампа? Після переслідування вищих рейтингів в розважальному бізнесі впродовж більшої частини мого життя вистачило лише одного телефонного дзвінка, щоб стати справді відомим на весь світ. Історія з імпічментом не була для мене комфортною. Вона відвернула американську й міжнародну увагу від проблем, які були найважливішими для України, й перетворила нашу країну на історію про президента Трампа.
Інший великий виклик для мого президенства я успадкував: впродовж шести років частина Донбасу на Сході України була окупована незаконними озброєними групами, яких підтримує Росія. Мільйони втратили свої домівки через бої, десятки тисяч були серйозно поранені, а близько 14 тисяч життів були втрачені. Коли я обійняв свою посаду, війна зайшла в глухий кут, а нові втрати були майже кожного дня.
Читайте такожDie Welt: Поразка України в обороні від Росії підірве майбутнє демократії в Європі
Але все це може прозвучати як древня історія, тому що в березні я був змушений зіштовхнутися з іншою великою кризою, яку я розділяю з іншими світовими лідерами. Це пандемія коронавірусу. В Україні понад 19 тисяч випадків COVID-19 і, нажаль, близько 600 смертей. Ми були змушені реструктурувати наше планування бюджету, щоб розібратися з падінням глобальної економіки. Але не все так похмуро й песимістично. Проблиском, який дає мені надію в усіх цих кризах, стала одна і та ж річ - міжнародна співпраця. Вона була і буде шляхом вперед.
Не важливо, скільки думок, пліток і теорій кружляє навколо моєї телефонної розмови з моїм американським колегою, і попри той факт, що ця дискусія призвела до імпічменту пана Трампа, Україна лишається надійним партнером і другом США. Ми отримали військову допомогу, яка була нам потрібна для зміцнення незалежності нашої країни. Ми користуємося підтримкою як демократів, так і республіканців, а також простих людей по всіх США (один з позитивних результатів скандалу: переконаний, що тепер більше американців і західних європейців можуть знайти Україну на мапі!).
Стосовно війни на Сході України, моя адміністрація розуміє, що дипломатія й діалог - єдина можливість. Одним з перших моїх пріоритетів стало відновити зустрічі лідерів Німеччини, Франції, України й Росії для обговорення миру. Ми перезапустили діалог з Росією, і це дозволило повернути три кораблі і 24 українських моряків, схоплених на рік раніше. Були також розведення сил на Донбасі й обміни ув'язненими, які повернули 131 українця додому. Але війна в Україні досі підриває безпеку і стабільність в Європі. І нам знадобиться подальша допомога від наших союзників, щоб закінчити її.
Звісно, я визнаю, що пандемія зірвала все. Соціальне дистанціювання йде пліч-о-пліч з політичним дистанціюванням. Криза змусила багато країн зосередитися, перш за все, на їхніх домашніх проблемах. Це зрозуміло, але в часи міжнародної кризи, яку не зупиняють кордони, ми повинні не втратити фокус на величезному позитивному потенціалі міжнародної співпраці.
Читайте також"Ми разом": посол ЄС розповів про вплив пандемії на євроінтеграцію України (відео)
Україна - не заможна країна, але ми вирішили, що повинні зробити все можливе, щоб допомогти тим, хто страждає. Українські інженери сконструювали й збудували найбільший у світі вантажний літак, який доставляє медичні поставки з Китаю в Польщу, Францію, Німеччину й інші країни Євросоюзу. На початку квітня ми відправили наших лікарів в Італію. Їхня робота над лікуванням пацієнтів там допомогла нам засвоїти уроки про те, як хвороба поширюється. І це тепер дає інформацію для наших власних карантинних процедур і допомагає рятувати життя тут.
Ми також отримали допомогу від багатьох: США і Євросоюз передали мільйони доларів і євро фінансової підтримки у боротьбі з коронавірусом. Туреччина і ОАЕ відправили нам потрібну гуманітарну допомогу у формі медичного обладнання й захисного обладнання. Ми очікуємо на обіцяну підтримку з боку МВФ й інших для стабілізації економіки після пандемії.
Дорога до відновлення довга. Війна на Донбасі ще не завершилася. Але, озираючись на мій перший рік на посаді й дивлячись на наступний, я маю надію. Разом ми зробимо світ і Україну кращими.
