Венера / www.edna.bg

Наукова фантастика початку 20-го століття описувала Венеру як казковий теплий край з лісами, болотами і навіть динозаврами.

В 1950-му році Hayden Planetarium у Американському музей історії природознавства приймав бронювання на місце в першій космічній туристичній місії. Хоча компаній Blue Origins, SpaceX, Virginia Galactic тоді ще не існувало. Потрібно було вказати лише свою адресу і поставити галочку навпроти бажаного місця призначення, серед яких була і Венера.

Читайте такожНайближча до Землі екзопланета може бути придатною для життя - NASA

Сьогодні сусідня планета не здається омріяним напрямком для натхненних космічних туристів. Як виявили численні місії останніх десятиліть, Венеру навряд чи можна назвати райським місцем. Це швидше пекельний світ з токсичною атмосферою і нищівним тиском на поверхі. Попри це, NASA зараз працює над концептом пілотованої місії на цю планету під назвою «Висотна операційна концепція для Венери» (HAVOC).

Про це на сторінках Newsweek пишуть вчені Ґарент Доріан і Аян Вайттекер з політехнічного Університету Ноттінгем Трент.

Втім, чи можлива взагалі така місія? Температури на поверхні Венери сягають вище 450 градусів за Цельсієм. І це насправді спекотніше, ніж на Меркурії, хоча він розташований вдвічі ближче до Сонця. Така температура перевищує точку плавлення більшості відомих металів включно з вісмутом і свинцем, які насправді можуть випадати у вигляді «снігу» на венерійських горах. Поверхня планети – це скелясті базальтові рівнини з вулканічними ознаками, а також кілька гірських регіонів континентальних масштабів.

Планета також геологічно молода і переживає катастрофічні циклічні події. Вони спричинені накопиченням температури під поверхнею, що змушує верхні шари планети плавитися, вивільняти тепло і знову тверднути. Все це не дуже привабливо для будь-яких відвідувачів.

Читайте такожNASA розробляє станції для польотів людей на Венеру

На щастя, NASA не планує відправляти людей на поверхню Венери. Натомість агенція розглядає атмосферу планети як базу для дослідження. Наразі не було оприлюднено жодних дат здійснення місій програми HAVOC. Це лише довгострокові плани, які будуть опиратися на менші тестові операції. Але, на думку авторів, така місія насправді можлива, просто зараз і з наявними технологіями. План в тому, щоб використати повітряні кораблі, які будуть лишатися у верхніх шарах атмосфери Венери впродовж тривалого часу.

Як не дивно, верхні шари венеріанської атмосфери найбільш подібні до земних у всій Сонячній системі. На висоті 50-60 кілометрів над поверхнею Венери тиск такий же, як і у високогірних районах на Землі. Астронавт буде почуватися нормально навіть без спеціального скафандра, який би зрівноважував тиск. Адже тиск на такій висоті на Венері буде дорівнювати тому, який люди відчували б на горі Кіліманджаро. Також не потрібно буде перейматися температурою. Адже у верхніх шарах атмосфери Венери вона становить близько 30 градусів за Цельсієм.

Крім того, над кораблем-станцією лишиться достатній шар атмосфери, щоб захистити астронавтів від космічної радіації. Важливо і те, що Венера розташована ближче до Сонця, ніж Земля. А це означає, що за допомогою сонячних батарей можна буде генерувати електроенергію для живлення всіх необхідних систем. Автори стверджують, що ефективність такої генерації буде в 1,4 рази вищою, ніж на Землі через меншу відстань до зірки.

Концептуальний корабель-станція буде пересуватися атмосферою Венери завдяки вітрам. Його можна наповнити придатними для дихання газами, що забезпечить також його плавучість. Адже суміш кисню і азоту значно легша і менш щільна, ніж суміш хімічних елементів у венеріанській атмосфері. Остання складається на 97% з вуглекислого газу і 3% азоту. Також у ній є славнозвісні хмари з сірчаної кислоти, які відбивають 75% світла Сонця. Ці хмари літають на висоті від 45 до 65 кілометрів над поверхнею. Тому потрібно буде подбати, щоб поверхня корабля-станції не піддавалася впливу такої кислоти.

Читайте такожАстронавти МКС зняли схід Венери над Землею

На щастя, людство вже має технології, за допомогою яких можна вирішити проблему кислоти. Кілька доступних матеріалів, зокрема тефлон і деякі види пластику, мають високу опірність до кислот і можуть бути використані в обшивці корабля. Зважаючи на всі ці фактори, можна допустити, що астронавт зможе спокійно виходити за межі корабля, тримаючи лише балон з киснем для дихання і одягши неважкий захисних костюм.

Автори зазначають, що мапа поверхні Венери була складена за допомогою орбітального радару американської місії «Магеллан». Однак, на поверхню планети спускалися лише радянські апарати у далеких 1970-х роках. Власне, ці зонди надіслали єдині відомі знімки поверхні Венери. Втім, на сьогодні відомо, що поверхня планети надто сувора для будь-яких форм життя. Чого не скажеш про верхні шари її атмосфери. Автори зазначають, що навіть на Землі існують мікроорганізми, які живуть в атмосфері. Не виключено, що щось подібне може відбуватися і на Венері.