Життя у модульних містечках для переселенців складно назвати щасливим / Фото УНІАН

Тимчасові модульні поселення, побудовані для вимушених переселенців з Донбасу у 2015 році, сьогодні перетворюються на неблагополучні ізольовані гетто.

Читайте такожЖурналісти дізналися, як жінка з дітьми 14 пережила на передовій найпотужніші обстріли (відео)

Про це йдеться в матеріалі тижневика «Новое время». Автори розглядають ситуацію в харківському модульному містечку, побудованому для тимчасового розміщення переселенців взимку 2015 року. Раніше на місці поселення було звалище.

Відео дня

Містечко, що складається з разномодульных німецьких будівельних вагонів, було побудоване на кошти уряду Німеччини і німецького товариства міжнародного співробітництва GIZ.

Поселення, як наголошується, будували тимчасово: термін його експлуатації закінчився ще рік тому. В деяких місцях протікає дах, вийшла з ладу деяка побутова техніка. Але люди не поспішають виселятися. Житло, яке пропонувалося як тимчасове, - на три-шість місяців - стало для більшості постійним.

Зараз у харківському модульному містечку живуть 249 осіб. 90% з них соціологи назвали б людьми соціально вразливих категорій — інваліди, пенсіонери, багатодітні сім'ї.

Таких поселень в Україні сім — у Запоріжжі, Павлограді, Кривому Розі, Нікополі, Кам'янському та Дніпрі. В цілому їх відкриття обійшлося в € 25 млн. У всіх містечках більшою чи меншою мірою спостерігаються одні й ті самі проблеми.

Голова правління громадської організації «Станція Харків» Алла Фещенко, зокрема, зазначає, що жителі харківського поселення не можуть повноцінно інтегруватися в суспільство.

“Люди роками живуть одними й тими ж проблемами, варяться у власному соку. Яка інтеграція, якщо вони взагалі не спілкуються із зовнішнім світом?» — вказала вона.

За словами активістки, частина людей в таборі «розуміють, в якому кошмарі вони живуть, але у них немає інших варіантів».

Фещенко зазначає, що за три роки в містечку утворилася своя ієрархія і закони. "Можуть побити свої ж, якщо щось не подобається", - каже вона про місцеві звичаї.

Благодійні організації та місцева влада забезпечили переселенців усім необхідним і продовжують надавати допомогу, хоч і в менших масштабах. Волонтери констатують, що багато хто з їхніх підопічних приростає до цих гуманітарних "костилів" і вже не можуть без них обходитись.

“Найстрашніше, що в деяких містечках починають формуватися своєрідні гетто,— констатує Григорій Селищук, директор департаменту з гуманітарних програм благодійного фонду Карітас Україна, яка, зокрема, допомагає людям, постраждалим від війни на Донбасі.

За його словами, жителі цих поселень нещасливі, і сприймають своє тимчасове житло як зло, з яким треба миритися.

Поспілкувавшись з мешканцями харківського поселення журналісти підсумовують, що закрита система - ідеальне середовище для різного роду конфліктів. В поселеннях панує напружена атмосфера.

Переселенці відчувають не лише психологічний, але й фізичний дискомфорт. У літню спеку металопластикові контейнери нагріваються і перетворюються на "термос" — перебувати в них неможливо. Тому всупереч правилам в харківському селищі дозволили встановлювати кондиціонери.

Журналісти наводять думку експертів: модульні містечка  гарні як "швидка допомога" зі створення тимчасового житла, і є зовсім провальними як довгостроковий проект.

Харківське містечко, при цьому, вважається успішним — в інших ситуація значно гірша.

“Навіть таксисти відмовляються їхати туди,— згадує свій досвід відвідування модульного містечка в Кривому Розі Руслан Калінін, голова Всеукраїнської асоціації переселенців. — Люди, які там живуть, не стимульовані працювати. Це неблагополучні, часто багатодітні сім'ї. Вони отримують допомогу від держави, роботи навколо немає, але і їхати вони не хочуть. Процвітають алкоголізм, наркоманія".

Нагадаємо, з початку війни з Росією вимушеними переселенцями в Україні стали близько 2 мільйонів осіб.

Детальніше про ситуацію в модульних містечках для переселенців читайте у свіжому випуску журналу "Новое время" (9 серпня 2018 №29 (205).