Про те, що гідні умови праці, професійна автономія, доступ до ресурсів і підтримка – це не додаткові привілеї, а фундамент успішної інституції, навіть в умовах війни, розповів у своїй колонці проректор Львівського національного університету імені Івана Франка (ЛНУ) Віталій Кухарський.
Проректор ЛНУ впевнений, що одним із пріоритетів має бути формування чіткої політики винагороди за внесок у розвиток університету: участь у міжнародних проєктах, створення інноваційних курсів, адміністрування цифрових рішень, акредитацію освітніх програм, викладання іноземною мовою. Не менш важливо – гідно відзначати наукові публікації, підручники, монографії та ефективну організаційну й адміністративну роботу.
"Ці підходи мають бути доповнені прозорими механізмами фінансової мотивації для гарантів і робочих груп освітніх програм. Формування бюджетів програм із передбаченими витратами на промоцію та розвиток – одна з кращих європейських практик, що дозволяє підвищити якість і автономність освітнього процесу", – конкретизує Віталій Кухарський.
Окрему увагу варто приділити тому, щоб створити систему розвитку компетенцій як для викладацького, так і адміністративного персоналу. Школи лідерства, підтримка жіночого представництва в управлінні та науці, відкриті конкурси на всі адміністративні та керівні позиції формують нову культуру прозорості та відповідальності.
"Один із ключових викликів для українських університетів – створити умови, за яких викладачі зможуть зосередитися на головному у своїй роботі: якісному викладанні та наукових дослідженнях. Зменшення адміністративного навантаження – необхідний крок, що включає перехід до електронного документообігу, автоматизацію типових процесів і делегування непрофільних функцій", – уточнює Кухарський.
Варто переосмислити саму структуру викладацького навантаження. ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо підтримки наукової роботи в закладах вищої освіти", підписаний Президентом 8 квітня, передбачає зменшення річного обсягу навчального навантаження для науково-педагогічних працівників – з 600 до 460–480 годин на ставку. Це не лише дає змогу зосередитися на дослідженнях, а й закріплює мінімальну частку наукової діяльності – не менше 30% робочого часу.
Проректор наголошує, що потрібне планування середовища, яке дозволяє працювати ефективно – викладати, досліджувати, розвиватися. У першу чергу – модернізація застарілих приміщень, стабільний високошвидкісний інтернет, резервне живлення, надійна техніка й доступ до всіх необхідних інструментів.
Зокрема, ключовим елементом є цифрова інфраструктура: сучасна LMS, інтерактивні платформи для гібридного навчання, доступ до провідних наукових баз, використання інструментів штучного інтелекту.
Також важливо створювати можливості для відновлення. Зони відпочинку, підтримка ментального здоров’я, профілактика вигорання, доступність простору для людей з інвалідністю, інфраструктура для працівників із дітьми залишаються важливими елементами, які напряму впливають на щоденну ефективність.
Не менш важливою залишається інтеграція у світову академічну спільноту. Університет має бути присутній на таких майданчиках, як Європейська асоціація міжнародної освіти (EAIE), брати участь у створенні подвійних дипломів, міжнародних дослідженнях і короткострокових стажуваннях.
"Найкращі зміни – ті, які працюють не лише на стратегічному рівні, а відчуваються в щоденній роботі. І саме такими мають стати зміни в університетському середовищі – реальними, відчутними й орієнтованими на розвиток", – підсумовує Кухарський.
