Військовослужбовець зі Львівщини на позивний "Миколай" майже втратив зір на одне око після поранення, проте повернувся у стрій. Зараз він виконує завдання на Донеччині, на Покровському напрямку в лавах бригади "Червона калина" Національної гвардії України.
Про історію захисника розповідає "Суспільне Донбас". До початку повномасштабної війни чоловік був підприємцем, а коли росіяни напали в лютому 22-го року, у перші ж дні мобілізувався.
Зараз чоловікові 44 роки. Свій позивний "Миколай" він отримав через те, що любив влаштовувати доброчинні заходи для дітей. Свою першу ротацію він провів як стрілець-санітар. Усе довелося опановувати на війні, адже ні медичного, ні військового досвіду чоловік не мав.
"Я зрозумів, що тактична медицина то — моє, і воно так добре в голові відклалося. Насправді, дуже важливо знати добре медицину. Тому що війна і всі хочуть жити. І хочеш, щоб жив твій побратим, і самому хочеться вижити", – розповів військовий.
"Миколай" захищав Україну на різних ділянках фронту: Білогорівка, Благодатне, Ласточкине, Невельське, Єлизаветівка. В останньому пункті він і дістав поранення ока:
"Це було на початку березня 2025 року. Був сильний обстріл. По нас працював і танчик, і міномет. Потім чуємо, що летить дрон. Вони кинули або якусь потужну саморобку, або якусь міну таку добру, що воно так гепнуло. Потім я кажу: я правим оком нічого не бачу взагалі".
Чоловік був у шпиталі, та продовжує лікування навіть зараз, під час служби.
"Це ж не голова відлетіла, що вона тільки одна. Око є ще одне. Просто треба навчитися добре вже з лівої сторони стріляти, а не з правої. Чому я залишаюся? Тому що тут мої хлопці. Я не можу просто їх лишити. Та вже починають говорити не "Миколай", а "Пірат". Кажуть: купимо таку шапку трикутну в мультикамі і пов'язку, щоб було видно череп і дві шаблі", – ділиться військовий.
Після повернення на службу "Миколай" став інструктором з тактичної медицини. За його словами, він вчить військових самостійно надавати собі першу допомогу, адже це дуже важлива навичка.
Вдома ж на нього чекають дружина і дві доньки.
Історії українських захисників
Від початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну на захист країни стали тисячі людей. Величезна кількість не мала військового досвіду. Багато хто пройшов російський полон.
У неволі побував, зокрема, колишній журналіст та військовослужбовець Роман Борщ. За його словами, в полоні РФ їжі завжди було недостатньо.
Деякі військові після поранень, отриманих на фронті, пішли працювати до ТЦК. Віталій Смілка зі Львівщини розповідає, як неодноразово чув від чоловіків про те, що він "здоровий, але сидить в тилу".
"Що я маю робити? Знімати штани та показувати свої ноги, де вирване м'ясо та сухожилля? Або розказувати як мені з голови викачували кісту після контузії? Вони ж нічого не чують. Тому я й нічого не пояснюю. Намагаюся взяти себе в руки та виконувати свою роботу. Хоча всередині закипаю", – каже він.
