Солдат 80-ої окремої десантно-штурмової бригади ДШВ із позивним "Шеф" Дмитро Бігас до повномасштабної війни керував кухнею в одному з львівських закладів, але зараз він є пілотом ударних дронів у Кліщіївці, а поміж штурмами випікає хліб.
На фронті Дмитра тримає розуміння, що він потрібен тут і зараз. Також йому іноді допомагає підтримка невідомих людей.
"Я вчора був у перукарні, там жінка зі сльозами на очах: "Держитесь, ребята, я вас очень прошу". Це все – великий механізм, і ми – маленькі деталі. Поїду я, поїде "Мухомор" (його побратим) – і цей механізм почне руйнуватися, а війна не закінчиться. Я, коли був у цивільному житті, переживав, що війна, але більше – що ціна на борошно пішла (вгору), за свої проблеми. Десь у глибині душі лукавив: "Та війна тільки у Донецькій області, далі не піде". Проте коли бачиш, з якими жорсткостями воюєш, наскільки нехороші люди (росіяни), розумієш, що мусиш триматися, бо інакше ніяк", - розповідає військовий в інтерв’ю "Українській правді".
Відео дня
Також між бойовими виходами Дмитро пече хліб, ходить у зал, займається боксом, бігає з бронежилетом та "дурачиться з хлопцями". Іноді військові можуть займатися ремонтом автомобілів або прибиранням. Завдяки активному відпочинку та роботі, "Шеф" відволікається.
"Буває, слухаєш якусь музику - і сльози. Я сентиментальна людина - не дивлячись, що боксую. Я того не соромлюсь і не приховую, можу біля хлопців всплакнути. Коли працюєш, рухаєшся, немає поганих думок в голові", - додав він.
Крім того, Дмитро мріє повернутися до улюбленої роботи, проте хотів би більше розвиватися в напрямку керування бізнесом.
"Якщо ти за щось воюєш і знаєш, що коли повернешся, буде робота, твоє ремесло, що є кохана людина, батьки – набагато більше шансів жити. Я знаю, що життя прожив не дарма, бо багато закладів готують за моїми рецептами, технологіями. У мене немає рідних дітей (хоча Настіних люблю як своїх), але на деякий час я лишу спогади, для когось – мотивацію, для когось – щось цікаве", - зауважив "Шеф".
У цивільному житті Дмитро не був вже понад шість місяців. За його словами, з такою кількістю штурмів, це неможливо. Але він сам не розуміє, як було б краще: з одного боку він хоче у відпустку, з іншого – переймається, що через неї може "розм’якнути".
"Тут постійно (перебуваєш) в тонусі, і хлопці не дають розслабитись, постійно тримаєшся молодцом. Кожен штурм я боюсь шалено, мені здається, що серед всіх - найбільше. Але є правильна команда, я їм довіряю", - зауважив Бігас.
Але найбільше військовий боїться не війни, а її закінчення. Він кожного дня говорить собі, що коли повернеться, то має забути все, що було на фронті, "щоб не було такого: Слухайся мене, я воював!".
"Переживаю за людей, які якраз такі. Два тижні буде ейфорія, всі казатимуть: "Ти крутий!", а потім кожен займатиметься своїм, і складно буде всіх переконати, що ти був герой. Це як на кухні – треба завжди смачно готувати: не буває, що ти вчора смачно приготував, сьогодні – лажа, і люди все рівно до тебе ходять. Так само й у військовій службі: те, що було – окей, треба продовжувати жити і рухатися", - пояснив "Шеф".
Попри те, що за понад пів року в армії Дмитро не втратив своєї вихованості, зараз вже не починає відчувати себе білою вороною. Також чоловік не планує будувати військову кар’єру, проте не зарікається. Своєю чергою він додав, що від демобілізації би не відмовився.
"Адреналін такий, що не передати словами, але думаю, що якщо б була достойна можливість і сказали: "Дмитре, ми тебе списуємо або можеш списатися", нею б скористався. Я би в цивільному житті бився з кимось. Жартую. Ще завтра відпочиваю, післязавтра – на вихід", - підкреслив "Шеф".
Українські військові на фронті - останні новини
Український захисник Роман Сініцин, який раніше був відповідальним за військовий напрямок у фонді Сергія Притули, поділився тим, як прийшов у військо та закликав замінити втомлених захисників. Також він розповів, що буде, якщо переможе РФ.
"Йдеться про існування нас як нації, як держави, про твій дім. Тому що якщо сюди прийдуть росіяни, то жить по-старому уже не получиться. В деяких є ілюзія, що вони зможуть нормально жити – типу, прийдуть окупанти, влада міняється, мовляв, все ок. Таким людям варто поговорити з тими, хто пройшов катівні на Херсонщині, Чернігівщині тощо. Якщо хтось думає, що окупанти будуть переслідувати тільки активістів і політиків, то ні. Вони будуть переслідувати всіх, хто їм не подобається", - зазначив військовий із закликом до людей йти на захист своєї країни.
Своєю чергою військовий з ТЦК розповів про ненависть з боку людей. Відомо, що Івана перевели на роботу до військкомату після того, як він отримав поранення руки. За його словами, робота у ТЦК складна, адже часто працівники стикаються з агресією.
"Дуже важко емоційно. Тому, що ти викладався по повній для захисту людей, які зараз дуже негативно до тебе ставляться. Виражається це в якійсь, я не знаю, ненависті, злості", - розповів воїн.
