Історію з останнім захопленням заручників на Донбасі чомусь розпочинають з того, що Україна взяла в полон "члена Спільного Центру контролю і координацію (СЦКК)". Нібито це ми перші захопили "посередників", і вже потім "ополчєнци" мусили реагувати і всього лише "затримали" представників СММ ОБСЄ в окупованій Горлівці. Але вся ця історія має виглядати зовсім не так.

По-перше, СЦКК дійсно існує як посередницька структура. Але в ній присутні були Україна та РФ. Росія звідти вийшла під надуманим приводом ще у 2017 році (бо присутність в СЦКК не відповідала стратегії "Росія - не учасник конфлікту"). А ніяких більше членів в СЦКК, окрім вищеназваних двох, не було і немає. Є ряжені, які вважають, що достатньо начепити пов’язки і завести свій сайт "Представительство ДНР (ЛНР) в СЦКК", щоб автоматично стати повноправними членами цієї організації.

Світове зростання цін на пальне, нав’язування російських газових умов Європі, корисні ідіоти з-поміж європейських політиків, відсутність належної реакції на порушення Кремлем міжнародного права, - все це стало підставою для того, щоб РФ почала посилювати свою агресивну політику

Довгий проміжок часу Україна закривала на це очі. Ну, як закривала… Недостатньо голосно кричала про те, що в СЦКК присутня лише наша сторона. Недостатньо наполегливо вимагала від посередників натиснути на РФ, щоб вона повернулась в СЦКК. Та з часом технологія 2019 року - "заглянути Путіну в очі" в обмін на поступки - минула. І ми увійшли в іншу фазу. В ту, де ряжені з пов’язками – це бойовики, а не уявні посередники.

По-друге, світове зростання цін на пальне, нав’язування російських газових умов Європі, корисні ідіоти з-поміж європейських політиків, відсутність належної реакції на порушення Кремлем міжнародного права, - все це стало підставою для того, щоб РФ почала посилювати свою агресивну політику. І зараз у Москві, схоже, зовсім "злетіли з котушок". Кремль почав діяти вже зовсім не рахуючись з якимсь міжнародним правом і навіть не роблячи спроб за ним "сховатись", а також повністю ігноруючи ту систему співіснування, яка формувалась роками. Наразі РФ діє настільки самовпевнено, що навіть "забиває" на усілякі "іхтутнєт".

Читайте такожРосійські окупанти перестали блокувати спостерігачів ОБСЄ у Горлівці - звіт

Це для України не дивно, що російські підстилки, затримуючи представників СММ ОБСЄ, роблять нам "атвєтку". Росія ж так довго і системно під час війни нав’язувала оточуючим думку про "громадянський конфлікт", про існування якихось окремих суб’єктів – так званих республік, які й ведуть боротьбу "з Києвом", що тепер і не дивно, як волає про "порушення" Україною якихось вигаданих у Москві "правил", мовляв, Україна взяла в полон "спостерігача"…

Та хочу звернути увагу на цікавий нюанс – у вищеназваній системі "окремих республік" на захоплення "військового ЛНР" чомусь реагують у так званій ДНР. Саме там відбуваються протести. І саме там – у Горлівці – беруть у заручники членів СММ ОБСЄ, вимагаючи відпустити "військового посередника". До речі, саме там ОБСЄ призупинила свою діяльність (нагадаю, що в так званій ЛНР ОБСЄ не припиняла своєї діяльності попри те, що саме бойовик "ЛНР" був затриманий Україною).

Самовпевненість Кремля – це реакція на повний ігнор попередніх кричущих порушень РФ. Зараз Москві здається, що вона поставила Європу на коліна і може творити, що завгодно. А на ці дії закриватимуть очі. І, на жаль, ризики того, що Україну можуть "кинути", є.

Має нарешті навчитись впливати на порядок денний Європи. Закликати до раціоналізму, а не емоцій. І захищати свої інтереси, виходячи з європейських, а не нав’язувати Європі свої вимоги

Тому першою на нинішні події на Донбасі має дати не Європа. Європа наразі залякана цінами на газ більше, ніж якимись проблемами в Україні. Для них існує дилема: чи згодні європейські політики закрити очі на російську агресію на окупованому Донбасі заради дешевого газу? Наприклад, просто висловити занепокоєння і заявити, що заручники ОБСЄ в окупованій Горлівці - це справа рук "донбаських сепаратистів", а не Москви. Тож відповідь має дати Україна.

Має нарешті навчитись впливати на порядок денний Європи. Закликати до раціоналізму (стратегії безпеки континенту), а не емоцій (дешевий газ). І захищати свої інтереси, виходячи з європейських, а не нав’язувати Європі свої вимоги (ми сім років грали в жертву і Європа до цього звикла).

Якщо під російським впливом Європа буде тиснути на нас, вимагаючи звільнити луганського бойовика в обмін на спостерігачів ОБСЄ, то це вже буде наш повний програш. Програш, після якого Росія навіть не намагатиметься робити вигляд, що дотримується правил. А просто примусить Європу навіть не тиснути на Україну, а обміняти нашу державу на дешевий газ.

Богдан Петренко, перший заступник керівника Українського інституту дослідження екстремізму