Глобальний баланс сил переживає перехідний період, оскільки світовий порядок, встановлений після Другої світової війни і розпаду СРСР, змінюється і часто виявляється нефункціональним. Зароджується багатополярний світ, в якому ризик початку великого конфлікту зростає через дедалі більшу кількість впливових гравців.
Україна опинилася в епіцентрі цих змін й інтересів великих держав. Вона – ключ до стримування глобальних амбіцій Росії. А з початку російського вторгнення на українську територію в 2014-му чи й навіть з початку російської війни проти Грузії в 2008-му Москва постійно намагається розвалити систему глобальної безпеки.
Читайте такожWashington Post: Кожен день війни в Україні потрібно вважати новим актом агресії Росії
Про це пише National Interest, додаючи, що Кремль прагне збудувати для себе певну пострадянську сферу впливу з новими кордонами: фізичними і психологічними. Для досягнення цієї цілі найбільш важливим для нього інструментом стала «багаторівнева тактика». Вона включає різні методи впливу: від військових конфліктів до маніпуляцій національними політичними і економічними системами різних країн, а також поширення дезінформації і кібератак. Перед такими загрозами західна політика і система безпеки досить уразлива. Демократіям потрібна суспільна довіра і бюрократичний консенсус для виживання. Путін це розуміє. Саме тому він намагається підірвати ці стовпи демократичної стабільності.
Схожим чином США і їхні союзники повинні відповісти і вдарити Кремль в тих місцях, де він найбільш уразливий, а саме в експорті викопного палива і зброї. У секторі нафти і газу Захід поводиться послідовно, стримуючи російську агресію санкціями проти енергетичної промисловості РФ і експортуючи сланцеві енергоносії зі США. Але у питанні оборонної промисловості і торгівлі зброєю дії були не настільки масштабними.
І саме тут Україна може зіграти критично важливу роль. У світі не так і багато країн з повним циклом оборонного виробництва. Лише США, Франція, Китай, Україна і Росія володіють всіма технологічними можливостями у сфері оборони. Російська торгівля зброєю становить загрозу для глобальної безпеки. Кремль використовує технічну співпрацю для досягнення своїх геополітичних цілей. Москва проводить таку політику ще з часів Холодної війни, розділяючи світ на сектори стратегічного впливу. У ті часи США протидіяли цій деструктивній радянській стратегії. І їм доведеться знову це зробити.
Читайте такожThe Atlantic Council: Україні потрібно ще дещо окрім Javelin, щоб зупинити Путіна
В такому контексті Україна може зіграти ключову роль і допомогти Америці завдяки своїм оборонним можливостям. Власне, її національна інфраструктура будувалася навколо оборонних потреб. Впродовж більш ніж 20 років США і Заходу бракувало стратегії для ефективного використання українських оборонних можливостей шляхом інтеграції їх в НАТО, якому це пішло б на користь.
Росія добре знає про це. В результаті, Кремль зробив одним зі своїх ключових завдань підрив України, щоб вона не могла об’єднатися із Заходом і використати свій потенціал. Москва розробила план окупації Сходу України задовго до вторгнення в 2014 році. І вона не випадково націлилася саме на цей регіон, тому що тут розміщені ключові елементи радянської оборонної і космічної індустрії. Технології, які продукують тут, важко замінити. Росія не може дозволити цим активам існувати у незалежній прозахідній Україні.
Нещодавня історія доводять, наскільки важливими Росія вважає свої колишні українські бази. Другого грудня 2013 року російська делегація на чолі з віце-прем’єр-міністром Дмитром Рогозіним відвідала оборонні заводи на Сході України, зокрема в містах Дніпро, Запоріжжя і Миколаїв. Не випадково, що на наступний день тогочасний президент Віктор Янукович відмовився підписувати угоду про асоціацію України з ЄС, яка передбачала зближення країни із Заходом і виводила її з-під впливу Росії.
Важливо те, що українська оборонна індустрія – це природний конкурент Росії. І за підтримки Заходу вона може серйозно скоротити російський вплив у світі і стримати геополітичний вплив Москви. Для цього сама Україна повинна стати більш привабливою в якості партнера. Тому їй потрібно продовжити проведення політичних і військових реформ. Українське законодавство для реформування оборони було розроблене, виходячи з необхідності в 2014 році після російської анексії Криму і вторгнення на Донбасі. А з наближенням президентських і парламентських виборів, які відбудуться в Україні наступного року, важливо зберегти рух в цьому напрямку.
Українська оборонна промисловість повинна переорієнтуватися на дотримання стандартів НАТО і переозброєння, метою якого буде заміна російської і радянської зброї, яку використовують деякі країни-учасниці альянсу. Чехія, Угорщина, Болгарія, Італія і Франція не повинні співпрацювати з російським оборонним сектором. Український оборонпром і його продукти можуть стати надійною альтернативою для цих країн.
На додачу, країни НАТО повинні почати співпрацювати з українською оборонною промисловістю, створюючи разом продукти, які можуть замінити існуючий російський експорт на третіх ринках, таких як Індія, Близький Схід і Південна Америка. Така заміна критично важлива не лише тому, що на експорт зброї припадає значна частина доходу Росії, а й через російську звичку використовувати оборонну технічну співпрацю для отримання політичного і стратегічного впливу по всьому світі.
Така розширена співпраця між Україною, НАТО і Заходом в цілому буде взаємовигідною. Інтеграція української оборонної і аерокосмічної промисловості у західну оборонну структуру, а також майбутнє приєднання України до НАТО, зроблять значний внесок у посилення як регіональної, так і глобальної стабільності.
