Берегова охорона Росії входить у структуру прикордонних сил країни. Після адміністративної реорганізації в 2003 році колись незалежна структура берегової охорони була поглинута ФСБ. А ця служба замінила Кремлю радянський КДБ в ролі ключового елемента внутрішньої розвідки, безпеки і контролю.
Російська берегова охорона таким чином стала водночас і правоохоронною, і квазірозвідувальною службою, коріння й ідентичність якої бере початок саме в сфері охорони морських законів. Атака Росії проти українських кораблів у Керченській протоці викрила важливі наслідки 15 років контролю ФСБ над береговою охороною Росії, пише National Interest.
Рівень її інтеграції зі спецслужбою лишається не з’ясованим. Однак, події в Азовському морі вказують на тотальний контроль ФСБ. На додачу, підтримку з повітря в російській операції проти українських кораблів, вочевидь, надали підрозділи Збройних сил РФ. Це теж вказує на глибоку координацію дій між ФСБ і армією. З цієї точки зору атака в Керченській протоці цікава. Адже Кремль може використати берегову охорону для організації агресивних «сірих» операцій. Крім того, США і країни НАТО тепер повинні переглянути свою взаємодію з береговою охороною Росії.
Читайте такожУкраїна звернулася до Трибуналу ООН через захоплення Росією військових суден
Російська агресія в Керченській протоці повторює те, як Китай чи Іран використовують мілітаризовані чи поліцейські морські сили для «напівзаконних» дій. Зокрема, Пекін використовує сили берегової охорони і морську міліцію для нарощення своєї присутності в спірних водах, для організації саботажу і атак, супроводу і отримання виправдання для оборонних військових дій, а також для збору розвідувальних даних. Це йому вдається робити дуже ефективно.
Іранські морські провокації проти кораблів ВМС США за допомогою невеликих суден лежать в межах допустимого. Але використання таких морських суден змінює всю динаміку використання сил. Аналогічно до того, як Китай застосовує невійськову берегову охорону і морську міліцію для досягнення стратегічних цілей, при цьому забезпечуючи собі «зручне виправдання» і уникаючи ескалації, Москва теж могла умисне вирішити застосувати російську берегову охорону проти українських кораблів у Азовському морі.
Використання федеральних ВМС для перекриття протоки було б небезпечним вчинком. Тому що так атака проти кораблів України була б відкритою військовою сутичкою. А от застосування берегової охорони юридично робить це правоохоронною проблемою, а не актом війни однієї країни проти іншої. Росія вправно використовує юридичні лазівки для порушення міжнародного правосуддя. І тепер, схоже, вона готова застосовувати для цих цілей берегову охорону.
Читайте такожWashington Post: Атака Росії в Азовському морі стала попередженням для Заходу
Випробувавши цю тактику в Україні і Сирії, Росія може оцінити можливості повторити хитрість з береговою охороною і ще десь. А де ще це можливо? На думку видання, Керченський сценарій Москва може повторити проти Норвегії в акваторії поблизу демілітаризованого острова Свалбард, який підлягає норвезькому суверенітету. Однак, на острові значне російське населення. І це робить його вірогідною мішенню для російської напівлегальної операції. Втім, видання зауважує, що в розпорядженні Осло значно більші військові можливості в небі і морі, ніж в України. Тож розрахунки Москви щодо Свалбарда можуть бути більш ризикованими.
