Ніякої змови. Це чітке трактування висновків розслідування спеціального представника Департаменту юстиції США Роберта Мюллера. Принаймні, так про них сказав Генеральний прокурор Вільям Барр. І це, безумовно, те твердження, яке захисники Дональда Трампа сьогодні з усіх сил просувають.
Але без доступу до повного звіту розслідування Мюллера ніхто не може сказати напевне, наскільки згубним чи ні було це розслідування для президента США. Правила Департаменту юстиції говорять, що поки він при владі, його ніхто не може звинуватити. Крім того, за цими ж правилами, не можна публікувати негативну інформацію про когось, кого не звинуватили у злочині, пише Politico.
Тож якщо Барр не вирішить раптом, що у випадок президента може бути виключенням, ніхто ніколи може й не дізнатися масштабів дій Трампа чи на скільки близьким була команда Мюллера до того, щоб висунути звинувачення проти Дональда Трампа-молодшого, Джареда Кушнера й інших людей з оточення президента, які погрузли в російському скандалі. Разом з тим, навіть якби генпрокурор опублікував би значну частину звіту, метою розслідування було не давати моральну оцінку нинішньому президентству, а перевірити, чи немає переконливих причин для покарання.
Читайте також"Повне і абсолютне виправдання": Трамп прокоментував розслідування Мюллера
Підсумок Барра дає чітко зрозуміти, що не було ніякої змови на найвищому рівні між Росією і Трампом з метою змінити хід американських виборів у 2016 році. І не важливо, що президент весь цей час дуже дивно поводився, заперечуючи спроби Володимира Путін допомогти йому перемогти. Доводиться закривати очі й на численні зв’язки людей з оточення Трампа з російськими агентами у 2016 році, а також численні контакти між ними.
Може колишній голова виборчого штабу кандидата-республіканця Пол Манафорт, приміром, просто намагався погасити свій багатомільйонний борг перед російським олігархом Олегом Дерипаскою, коли передавав дані про опитування серед американців екс-партнеру по бізнесу Костянтину Кілімніку. Може Джордж Попадопулос, який колись працював на Model United Nations, просто вихвалявся, коли з п’яну сказав послу Австралії про те, що у руках Росії викрадені листи Гілларі Клінтон. Його слова насторожили ФБР, які почали розслідування.
Багато дивних речей відбулося: від горезвісної зустрічі у Trump Tower з росіянами, які пропонували бруд на Клінтон, до зловісної схеми Майкла Флінна і Джареда Кушнера, які хотіли встановити таємний канал зв’язку з Москвою через російське посольство у Вашингтоні. Варто лише згадати зустріч Джефа Сешнса з послом Росії Сергієм Кисляком, яку він приховав від Конгресу. А пам’ятаєте Картера Пейджа, який фактично ходив з табличкою на спині: «Вдарте мене, я російська маріонетка». А про російського агента Марію Бутіну?
Читайте також"Повне і абсолютне виправдання": Трамп прокоментував розслідування Мюллера
Але все це потенційно можна пояснити й без припущень, що Путін допоміг Трампу перемогти на виборах для того, щоб він, приміром, визнав анексію Криму. Можливо всі контакти з оточенням республіканця були налагоджені випадково. Можливо самі зустрічі були влаштована заради компромату. Тому що Москва знала, що їх викриття буде скандальним. Можливо різні групи у Росії просто бачили можливість у любові Трампа до Росії й діяли незалежно.
Видання застерігає від упереджених висновків і від звички бачити у подіях докази для підозр, вигаданих заздалегідь. Але поведінка Трампа щодо Росії як президента і кандидата все одно непокоїть. Приміром, він зневажає НАТО, яке наводить страх на Кремль. Він намагався приховати проект побудови готелю в Москві навіть в розпад виборів, а також брехав про всі ці епізоди. Бізнес у сфері нерухомості багато років сильно залежав від російських грошей. Дивно і те, що Трамп ніколи відкрито не критикував Володимира Путіна, а під час зустрічі в Гельсінкі минулого року поставив слово російського автократа вище всіх доказів, зібраних спецслужбами США.
Цікавим випадком видання називає і відносини Трампа з диктатором КНДР Кім Чен Ином, якого американський президент кинувся вихваляти попри всі поради його ж власних радників. Минулого тижня Трамп написав на Twitter, що він не буде запроваджувати нові санкції проти Пхеньяна. Як пояснили у Білому домі, все тому, що йому «подобається» Кім. На думку Politico, між лояльністю Трампа до Путіна і корейського диктатора є дещо спільне. По-перше, американський президент заздрить тій владі, яку ці авторитарні лідери тримають в руках у своїх країнах. І він не соромиться навіть про це говорити. По-друге, він відчайдушно прагне здобути якусь велику дипломатичну перемогу. Такою він міг би назвати велику угоду з Росією, кінець ядерної програми КНДР або мирну угоду між Ізраїлем і палестинцями.
І не важливо, наскільки вірогідно чи мудро було б добиватися таких угод. Справа в тому, що Трамп звик задобрювати, виманювати й вимолювати в об’єктів свого захвату те, що він хоче. І не важливо, чи йдеться про Володимира Путіна, про Кім Чен Ина чи може про зірку порно Стормі Деніалз.
Читайте такожWashington Post: Демократи в Конгресі серйозно взялися за Росію і Путіна
Видання також нагадує про всі спроби Трампа атакувати російське розслідування. Він навіть звільнив директора ФБР Джеймса Комі за відмову закрити його. Чи це не підозріло? Звісно, підозріло. Але можна розглянути й альтернативне пояснення. Приміром, американський президент міг наслідувати політику «випаленої землі» і намагатися підірвати розслідування «про всяк випадок». Оскільки він не знав напевне, до чого воно приведе.
У підсумку можна сказати напевне одне. Якби Трамп змовився з Росією, Роберт Мюллер, швидше за все, викрив би це. Що ж стосовно широких дебатів про змову, то все залежить від того, що під цим терміном мати на увазі. Поки що здається цілком чітким, що американський президент не співпрацював з Путіним під час виборів у 2016 році. Але досі лишається загадкою, чому він так хоче вступити в змову з російським автократом зараз, щоб змінити зовнішню політику США.
