«Порошенко, Зеленський, Порошенко, Зеленський», - майже наспівує обліковець голосів перед горою паперів. Так проводився підрахунок голосів незадовго до півночі у посольстві України у Варшаві. Представники кандидатів у президенти зібралися навколо столу в конференц-залі, рахуючи бюлетені громадян, які живуть у сусідній Польщі.
Обліковець передавав бюлетень тому представнику, чий кандидат був виділений з 39 імен. Стовпчики бюлетенів за чинного президента Петра Порошенка і політичного новачка Володимира Зеленського виявилися найбільшими у Варшаві.
Ця сцена, як пише The Economist, ілюструє певну стійкість України. На відміну від інших пострадянських країн, в ній панує демократія. Країна лишається на проєвропейському курсі, який був встановлений революцією на Майдані у 2013-2014 роках, попри агресію Росії й анексію Криму. Українці користуються свободою, посиленою візовою лібералізацією з ЄС. Тисячі людей скористалися своїм правом вільно подорожувати Європою за останні п’ять років. Більшість їздили в Польщу, яка приваблює близькістю і культурно-лінгвістичною спорідненістю і своїм економічним зростанням. 31 березня тисячі українців прийшли в посольство своєї країни у Варшаві, а також у консульства в Ґданську і Кракові, щоб віддати свій голос на виборах. Це стало зразком транс'європейської демократії.
Читайте такожWall Street Journal: Польща рада заробітчанам з України, але це може змінитися
Але демократія і європейська конвергенція вимагає більшого, ніж участь у виборах раз на п’ять років. Потрібно також збудувати верховенство закону, прозорість і сильні інститути. Все це дається Україні важко. Корупція лишається ендемічною, а олігархи досі домінують в політиці. Розчарування повільними темпами реформ ще більше підживлює еміграцію. Ще у 2013 році в Польщі жили 220 тисяч українців. Тепер їх близько 1,5 мільйона. Але на відміну від попередніх хвиль української еміграції, нова не має сезонного характеру. З України їдуть молоді люди, які володіють багатьма мовами й мають хорошу освіту. Більше третини з тих, хто поїхав з країни нещодавно, мали університетські дипломи.
Ангеліна Приймак переїхала в Польщу у 2013 році, щоб вивчати європейські відносини. Корупція в українських університетах стала головним фактором для неї й багатьох інших студентів у рішенні емігрувати. Хабарі за оцінки настільки високі в Україні, що загальна вартість навчання майже однакова по обидва боки кордону. Тепер вона працює на аналітичний центр у Польщі. Так само і Саша Іванюк – політолог і новеліст з Києва – вирішила, що українські університети надто парафіяльні й корумповані. Тому вона переїхала в Люблін для продовження своїх досліджень.
Багато підприємців переїжджають в Польщу, так само як і тисячі професіоналів, які часто розглядають країну як шлях до Німеччини.
Читайте такожDer Spiegel: Україна пережила важкі роки й для багатьох назад шляху немає
«Студенти й бізнесмени їдуть. Це катастрофа у вимірі демографії. Країна втрачає тих людей, які могли б її змінити», - каже Іванюк.
Українці в Польщі грають таку ж роль, як румуни в Іспанії, поляки у Великій Британії чи литовці у Німеччині. Вільне пересування, дешеві авіаперельоти, поширення англійської мови й інтернаціоналізація університетів – все це полегшує для європейців рішення про переїзд. Тенденція свідчить, що такий вибір все частіше роблять молоді й добре освічені люди. Вони за визначенням мобільні й через це можуть повною мірою скористатися усіма перевагами європейської інтеграції. Молодь їде зі східної й південної периферії Європи до ядра. Брюссель став головним прикладом. У столицю ЄС з’їжджаються всі, кому не байдужа доля союзу. Але політики, принаймні, повертаються у свої країни, щоб працювати з виборцями, чого не відбувається з іншими мігрантами.
Наслідки останніх хвиль еміграції стануть відчутними не найближчим часом. Але вони вже помітні у деяких місцях. Гартон Еш зауважив, що тон національних дебатів у Польщі добре ілюструє від’їзд добре поінформованих і проєвропейських поляків.
«Справжні європейці переїхали звідси в Європу», - каже він.
