Facebook/Музей «Професорська квартира»

Увійшовши в елегантний двоповерховий будинок в стилі модерн у Томську й піднявшись грубими сходами, можна увійти в розмірений світ професора, який жив на початку 20-го століття.

Відвідувачам цього приватного музею пропонують переглянути старі сімейні альбоми, сісти за стіл професора й відчути запах парфумів, виготовлених на честь 300-ї річниці імператорської династії Романових в 1913 році (після більшовицького перевороту їх перейменували в «Червону Москву»).

Читайте такожThe Guardian: Путін реабілітує Сталіна і СРСР, тому що не бачить майбутнього Росії

Відео дня

Можна одягнути пенсне професора й погортати його настінний календар за 1909 рік. Чашка чаю з китайського фарфору тих часів й склянка шнапсу в кінці екскурсії стають завершальним штрихом враження від світу, якого не торкнулися більшовицький переворот, Друга світова війна й розпад СРСР. Здається, що професор, який живе в будинку, от-от повернеться. Але є одна проблема. Ніякого професора не існує, - пише The Economist.

І він, і його квартиру рік тому створив бізнесмен з Новосибірська, який купив квартиру в старому дерев’яному будинку для свого сина, студента Томського університету. Помешкання обставили меблями й заповнили предметами, які бізнесмен колекціонував впродовж 20 років.

«В країнах, де старі будинки й предмети часто лишаються в руках однієї сім’ї, такі проекти можуть назвати фальшивими чи надмірними. В Росії ж, де сімейні історії були порвані на дрантя рукотворними катастрофами 20-го століття, нав’язливо хапаються за минуле», - пише видання.

«Ми намагаємося зберегти минуле, яке може зникнути в будь-який момент», - каже куратор музею Катерина Кірсанова.

Читайте такожNew York Times: Путін відродив диктатуру спецслужб часів СРСР

Томськ, через який проходить Транассибірська магістраль і який не жаліли в часи архітектурної модернізації 20-го століття, сильно постраждав у перші роки 21-го. Тоді недбайливі бізнесмени спалили багато збережених історичних будівель (часом з мешканцями всередині), щоб захопити землю в історичному центрі. «Будинок професора» теж був пошкоджений вогнем, в якому загинув студент. Перетворення будівлі в музей – це не так дань тривалості історії, як заповіт для її постійної руйнації.