Головною темою цього тижня стали заяви президента Сполучених Штатів Америки Дональда Трампа на засіданні Генеральної Асамблеї ООН та на фоні нього. Найвагомішою та найбільш інтригуючою стосовно України стала його заява, що наша країна, за підтримки Європейського Союзу, перебуває у становищі, аби битися та відвоювати всю свою територію в її первинних кордонах. Утім Трамп, як відомо, дуже мінливий у своїх настроях. Тож, про те, що це означало, і чи не змінить президент Штатів своєї думки, УНІАН поговорив з Ігорем Луценком, військовослужбовцем, співзасновником Центру підтримки аеророзвідки.
Трамп після зустрічі з Зеленським сказав, що Україна здатна відвоювати всі свої території. Це означає, що президент України надав президенту США якісь аргументи на користь цієї думки? Чи дійсно Україна має плани і можливості повернути собі кордони 91-го року?
Я не думаю, що президент надав аргументи, я думаю, що це якісь інші джерела. Радше за все, це те, що Трампа починають тролити, що Путін його водить за ніс. І він таким чином просто намагається послати сигнал Росії, що "ми можемо і так, ми ще не починали з вами воювати" і так далі.
А з військової точки зору ми можемо в якійсь осяжній перспективі повернутися до кордонів 91-го року?
Якщо реформувати армію, то, звісно, можна. Якщо тил організувати і так далі, то нічого тут надскладного немає. Росіяни надриваються, вони надривно просуваються. Прориви в них виключно через те, що у нас є проблема, а не через те, що вони сильні. Вони якраз не сильно випереджають нас в якихось параметрах, щоб не вдаватися в певні деталі, їхній успіх - це виключно наша слабкість.
Судячи із заяв Трампа і Рубіо, США більше не мають наміру активно втручатися в війну і намагатися її зупинити. Можливо, будуть якісь санкції, а можливо, і не будуть. Наскільки після виходу США з цього процесу вірогідність миру та вірогідність врегулювання цього конфлікту за допомогою перемовин стала менш реальною?
По-перше, великою помилкою було думати, і я реально знаю, що наше політичне керівництво чомусь так вважало, що "Трамп порішає". Це була колосальна помилка, яка вилилася у великі огріхи з плануванням наших подальших дій. Величезна шкода від того, що думали, що Америка з новим президентом встановить мир. Зараз треба знову повертатися в реальність, що в нас перспектива подалі - це війна, яка ескалується, а не зменшується. Зараз тренд на ескалацію, а не зменшення війни.
І ніякі "трампи" цей тренд не будуть зупиняти, тому що і не хочуть, і не можуть. Тому ми можемо, звісно, здатися, тоді наступить мир, який буде значно гірший за війну, але це не варіант. Всі розмови про мир - це дуже шкідливі розмови.
Трамп відомий тим, що в нього кардинально змінюються думки і позиції з одного на протилежне протягом навіть не місяця, а кількох тижнів чи навіть днів. Яка вірогідність того, що через якийсь час він зробить якісь протилежні заяви, якийсь поворот назад, і на що це може вплинути?
Я думаю, що в нього ще 25 разів буде змінюватися позиція - на словах. На справі - ми бачимо с початку його каденції: Америка поступово виходить з участі в глобальних процесах, принаймні в нашій частині. І я думаю, що цей тренд продовжиться. Тиск на Росію з боку Америки буде спадати, Америка буде все більше зациклюватися у цьому питанні принаймні на себе. Мені так здається, що так рухається вся логіка американської військово-політичної, геополітичної машини.
ЄС, ймовірно, буде складно без американської допомоги. Чи будуть спроби з боку ЄС та Великобританії вмовити США надавати Україні більшу підтримку, ніж та, яка є зараз? В чому вона ще могла б полягати, окрім тих гіпотетичних санкцій, про які вже йшлося?
Я навіть не уявляю, в чому, окрім санкцій. Тому що санкцій особливо ж там немає, наскільки я бачу… Однозначно Європа буде намагатися за наявності нагоди схиляти США на бік України і Європи. Але мені здається, що перспективність таких дій достатньо примарна. Росія - не Іран, вона не дасть Трампу можливість показати фейкову перемогу. А оскільки тими засобами і методами, і способами, якими звик діяти Трамп, він не доб'ється нічого від Росії, то, відповідно, він буде або відморожуватися від цього всього, тобто дистанціюватися, або навпаки навіть певним чином лебезувати. Тобто Аляска в чомусь може навіть продовжуватися.
Зараз я не бачу тренду, який розверне Трампа на реальну, ефективну допомогу українцям. І треба розуміти, що годинник цокає. Чим далі, тим більше у США буде внутрішніх проблем, почнуться ще виборчі процеси. Це все буде наростати, ми бачимо, що там людей вбивають. Погана там ситуація, дійсно, на межі з громадянською війною - все так виглядає. Відповідно, до чого тут ми? Точніше, вони ні до чого до нас. Це перше.
І друге - треба дуже чітко усвідомлювати, що війна прогресує і технологічно. І ті рішення, котрі можуть дуже швидко впливати на перебіг нашої війни, дедалі більше застарівають.
Наприклад, велика авіація - це те, що лишилось у Америки, якісь певні види ракет у американців лишилися. І так, за великим рахунком, все, чим взагалі, Сполучені Штати зможуть взяти участь у Третій світовій, у разі цієї повзучої ескалації в Європі і в нас. Я ядерну зброю взагалі виношу за рамки, про неї там не сильно цікаво думати. Тобто набір інструментів, котрими США може впливати взагалі на перебіг військових конфліктів у світі зменшується. Дуже сильний, величезний, інтенсивний прогрес у нас. У росіян так само, теж з’являються морські дрони… Наприклад, я впевнений, що США вже не зможуть контролювати Балтійське море. Вони і в Червоному морі ледве на щось спромоглися. І то, здається, відкотилися, радше, аніж чогось досягнули.
Що вони можуть зробити? Надати нам більше ракет. А чи допоможе це в певний момент? Я не впевнений. Тобто європейські збройні сили і американські збройні сили вже стрімко застарівають. А вся елементна база нових конфліктів буде більше зв'язана на Китай.
Якими будуть позиція та дії Китаю, якщо він побачить, що Путін програє війну? І чому Зеленський так різко його критикував під час свого виступу в ООН?
Очевидно, що Китай взагалі - це країна без зовнішньої стратегії, на мій погляд. Якщо у американців демократія, якийсь набір цінностей, то у Китаю взагалі немає цінностей, які вони транслюють назовні. Немає культури, яку вони транслюють назовні. А відтак, у них є нерозуміння взагалі, нащо вони існують як країна, як гравець на міжнародній арені.
У них є чисто ця економічна, дуже примітивна ідеологія: "товари", "наші товари", "Шовковий шлях" і так далі. Але при цьому економіка Китаю далека від самодостатності. І має теж свої проблеми навіть в умовах своєї великої інтегрованості в світову.
Я до того, що Китай - це болото. І воно йде отак от в рамках існуючої ситуації, постфактум. Вони повинні розуміти, що їх відріжуть: всі конфлікти тут просто ставлять повний хрест на будь-яких спробах створити тут з'єднання Китаю з Європою, їм навпаки гірше від цього стало. Польща закрила кордони, потім відкрила, потім ще закриє. Це колосальний ризик. Вже сюди великі партії товарів побояться направляти. Десятки мільярдів, якщо не помиляюсь, може, навіть більше, сотні мільярдів товарів йшли через Білорусь - Росія, Білорусь і Польща - на Європу. Ну, все, немає. Їм навколо Африки тепер возити? Суецький канал теж проблемний, через свої питання…
Тобто Китай буде займати таку ж пасивну позицію далі. Якщо він чимось активно буде займатися, то точно не розв’язуванням нашого конфлікту, а питаннями з Тайванем…
Ця вся бізнесота, так би мовити, китайська, - вони стоять і мріють, щоб далі продовжувати і Росії, і Україні постачати, збагачуватися на цьому всьому. За гроші Європи. Тобто ми купуємо елементну базу в Китаї, ми робимо на своїх підприємствах Україні, на своїх підприємствах в Європі свою зброю. Так само Росія робить у себе цю зброю. Китайців влаштовує, принаймні з точки зору цих короткострокових інтересів.
Я від китайців взагалі проактивної політики точно не очікував би. А теоретично - так, якщо б там був якийсь інший режим, якщо б там була якась інша ідеологія, світогляд, - вони могли б або зробити так, щоб ми програли, або зробити так, щоб Росія програла. Це абсолютно в їхніх можливостях потенційно. Потенційно - це єдина країна, яка може вплинути своїми санкціями на перебіг конфлікту. Просто чисто економічно.
Наразі є враження, що масштабне просування ні з боку окупаційних військ, ні з нашого боку неможливе. Чи є вірогідність, що таким чином наступальні дії обох сторін просто з часом видихнуться і все перейде в позиційні перестрілки, а ніякої мирної угоди не буде підписано в принципі? І таким чином, цей такий тліючий конфлікт буде з нами на роки наперед, без можливості його закрити чи врегулювати. Яка вірогідність такого сценарію і наскільки він нам вигідний?
Я думаю, що практично нульова. Зараз іде якісна зміна парадигми самої війни. Змагання все більше переміщуються в технологічну площину. Хто швидше буде освоювати інновації, тобто вигадувати і освоювати, розповсюджувати і масштабувати інновації, - таким чином це буде впливати на все те, що на землі.
Умовно кажучи, ми зараз розширюємо "сіру" зону на сухопутний коридор в Крим, беремо Крим в дронову облогу поступово. Так само вони будуть брати в дронову облогу всі ті міста, до яких вони будуть дотягуватися. Що там буде відбуватися на землі, - це вже другорядне питання.
От Херсон зараз. Я думаю, що якщо нічого не робити, вони фактично у нас відвоюють назад Херсон і зроблять з нього "сіру" зону. Там будуть лише бігати наші військові з РЕБами і з дронами. І так само їхні дрони будуть літати. Отака перспектива. Так само там далі Запоріжжя на черзі, Харків, Суми на черзі. І так далі.
Це дуже серйозний виклик, який на нас насувається невідворотно. Немає ніякої поки що ознаки того, що наш Генштаб, українська влада системно збираються протидіяти цьому. Зараз ми бачимо технологічний наступ, наступ через розширення "сірої" зони з боку росіян. І вона буде рости.
Ігор Луценко — військовослужбовець, аеророзвідник, письменник, засновник і редактор інтернет-видань, громадський діяч руху за збереження історичної забудови міста Києва, економіст за освітою. Активіст Євромайдану. Народний депутат 8-го скликання, обраний за списком партії «Батьківщина» (третій номер у партійному списку).
У 2015 році заснував Центр підтримки аеророзвідки.
З 24 лютого 2022 року - служить в ЗСУ, аеророзвідник 72 ОМБР, з 2023 року - інструктор бойового загону 190 навчального центру.
