Сьогодні запрацювала робоча група з підготовки законодавчих пропозицій щодо виборів в особливий, або повоєнний період. Серед завдань є і напрацювання рішень щодо наших євроінтеграційних зобов'язань, і це не може не радувати. Аде це - формальне виконання даної в листопаді рекомендації Єврокомісії.
До складу групи увійшло 60 учасників, але вони будуть працювати у 3-х тематичних підгрупах, тому це прийнятна чисельність для реального робочого формату, якщо такий запланований. Ми, зрозуміло, готові надавати експертну підтримку для розв'язання історично важливих питань. Але в ході політичних виступів, які були публічними та транслювались онлайн, пролунали дещо контраверсійні позиції Давида Арахамії щодо швидких виборів, 30 днів на підготовку + 60 днів процесу президентських виборів, які будуть одночасними з потенційним референдумом, онлайн голосування та багато того, що прогнозовано тригерить суспільство.
Можливо, в таких заявах є якась нерозкрита мета, але я би все ж логічно намагалась поділитись застереженнями.
По-перше, на моє переконання, вибори не повинні бути частиною жодної мирної угоди. Це ставить під питання природу конфлікту, або ставить нас в статус держави зі слабким суверенітетом. Річ у тім, що вибори включаються в угоди, коли мова про громадянські війни, а не міжнародний збройний конфлікт. Крім того, якщо джерелом влади є народ, то цілком зрозумілою є громадська думка про неможливість проведення демократичних виборів в активній фазі війни.
По-друге, ттериторіальні питання можуть виноситись на референдум, якщо це не стосується територіальної цілісності. Водночас явку у 50% для статусу референдуму, що відбувся, забезпечити при такому стані міграції практично неможливо. Умовно, у нас понад 30% громадян є переміщеними (ВПО та за кордон), тому при явці 60% від виборців, буде явка від 100 - десь 30-35% (і референдум не відбувся). Всі, хто перебуває за кордоном, будуть у списках виборців в Україні, але за поточної ситуації скористатись правом голосу не зможуть.
По-третє, є купа питань до конституційності рішень та пропозицій, статусу виборів та можливості їх проведення в якийсь умовний перехідний період. Для того, щоб вибори були всіма визнані, найбільш важливі з них мають отримати висновки Конституційного Суду України, а він у нас зараз функціонує в мінімальному складі. Тому, для початку, його потрібно доукомлектувати і він має працювати в режимі цілодобового конституційного контролю. Ну, і питання на референдум без нього не може бути визнаним конституційним.
По-четверте, онлайн голосування - чисто подарунок росіянам. Таке голосування є не технічним питанням, а політичним та безпековим.
Ба більше, навіщо про це говорити, якщо голосування за Євробачення поклало систему? Та й гарантувати таємницю голосування після верифікації користувача можна хіба на словах, але реалізувати повноцінно на практиці з високим рівнем довіри неможливо. Отже, ця тема - це точно про "офіс простих рішень" та створення нових проблем, а не про рішення викликів.
На загал, я рада, що ми пройшли цей період застою щодо роботи над важливими питаннями, реформами та викликами часу, але про ясність та якість роботи групи поки рано говорити. Що добре? Частина політичних позицій озвучені публічно і стануть надбанням громадськості, а мова комунікацій була досить конструктивною, як для такого різноманітного формату.
Ну, і ми точно будемо виходити виключно з позицій Конституції, захисту прав людини та належних практик, а не політичної доцільності.
