У медіапросторі піднялася чергова хвиля щодо можливих мирних переговорів між Україною та РФ. Начебто, посадові ЄС та США схиляють українських посадовців до можливих поступок заради припинення війни. І хоча неофіційно у ЄС спростували ці повідомлення, однак ідея поставити війну на паузу чи, принаймні, посадити сторони за стіл переговорів, має чималу кількість прихильників.
Цікавіше питання, чому мова вчергове йде про мир фактично за будь-яку ціну. Тут варто згадати, що російські офіційні спікери неодноразово заявляли про те, що мирні переговори між РФ та Україною мають відбуватися "з урахуванням нових реалій". Тобто окупації країною-агресором чотирьох українських областей (принаймні їх частин). І, звісно, Росія не сприймає жодних розмов про "Кримнаш". Свіжі заяви про готовність до перемовин "з-за поребрика" нічого не змінюють.
"На випадок створення необхідних умов зберігаємо готовність до політичних дискусій на реалістичних засадах - як щодо постконфліктного врегулювання української кризи, так і за параметрами подальшого співіснування із Заходом в цілому", - зазначив міністр оборони РФ Сергій Шойгу, говорячи про підґрунтя для старту перемовин.
Але варто розуміти, чому взагалі росіяни заговорили про переговори.
Перше, що вдихнуло життя у чергову миротворчу хвилю, це ситуація на фронті. Головнокомандувач Збройних сил Валерій Залужний публічно визнав, що ситуація на полі бою зайшла у глухий кут і війна перетворюється на позиційну. Мова не про статтю та інтерв’ю Головкома, в яких він розклав ситуацію по поличках та запропонував рецепти вирішення, а про сам факт, про який нашим союзникам було добре відомо задовго до виходу матеріалів.
У США є неофіційне правило залежності успіхів на полі бою та готовності допомагати
У США, кажуть, є неофіційне правило залежності успіхів на полі бою та готовності допомагати. Тобто блискуче звільнення Харківської області, Херсону та правого берега Херсонщини торік додало очок прихильникам допомоги і вона пішла, хоча й не в очікуваних обсягах та номенклатурі. І, звісно, ситуацію змінив літній контрнаступ цьогоріч. Потрібно шукати нові аргументи для виходу з ситуації, які і навів Головком.
Друге, що додає енергії миротворчим хвилям, є американська виборча кампанія. Американське суспільство розколоте у питанні продовження підтримки України. Зокрема, спільне опитування міжнародної дослідницької компанії Ipsos та агенції Reuters, проведене на початку жовтня, свідчить про зменшення підтримки американцями надання нашій державі військової допомоги.
Зокрема, за його даними, 41% громадян США вважають, що Вашингтон має забезпечити Україну зброєю, тоді як у червні цього року прихильників надання Києву озброєння було 65%. Автори опитування розповіли, що рівень підтримки серед населення США і збройної, і економічної допомоги Україні знижується через власні фінансові клопоти американців.
Без американської допомоги Україна програє війну
Не так помітно, але знизилася підтримка і продовження прямої фінансової допомоги. А, як визнав президент України Володимир Зеленський, без американської допомоги Україна програє війну – і тут ми знову повертаємось до теми сумнозвісних мирних перемовин.
До того ж є питання, чи вистачить американців на кілька фронтів, зважаючи на затягування війни між Ізраїлем та Хамас та інтенсивність бойових дій на українсько-російському фронті. Американські топ-посадовці запевняють що зможуть допомагати як Ізраїлю, так і Україні. Про це йдеться і в запиті Білого дому. Водночас наприкінці жовтня Пентагон підтвердив, що віддав 155-мм снаряди з Європи замість України Ізраїлю. І хоча США анонсували збільшення виробництва артилерійських снарядів калібру 155 міліметрів до 100 тисяч на місяць до 2025 року, потенційна заморозка буде залежати і від інтенсивності бойових дій.
При цьому, знову ж таки, все це - поки адміністрація Байдена при владі. Що буде далі – питання відкрите.
Відстають від планів постачання артилерії і з боку ЄС, у головній економіці якого - Німеччині зростає вплив антиукраїнських партій (це не про те, що "нас зливають", а про можливі ризики, які варто враховувати).
Ну, і найголовніше питання, яке й далі залишається без відповіді: "Що таке перемога?" в розумінні наших союзників. "Ми ніколи не втомимося допомагати Україні продовжувати захищати себе" - це, звісно, добре, але де тут про перемогу? Можливо, це про придушення обмеженнями, однак РФ (не без зовнішньої допомоги) вправно навчилася їх обходити.
…РФ має багатий досвід дезінформаційних кампаній і, ймовірно, стимулюватиме нові хвилі "мирних" ініціатив.
Ярослав Конощук
