Президент РФ Володимир Путін / Фото: REUTERS

Російський опозиціонер Олексій Навальний розуміється на питаннях медійності. Він добре знає, наскільки важливо, щоб слова добре звучали й запам'ятовувалися. Цей талант опозиціонера проявився ще в 2011 році, коли він назвав "Единую Россию" Володимира Путіна "партією шахраїв і злодіїв". На превеликий жаль Кремля, прізвисько прижилося.

2 лютого під час судового розгляду, в результаті якого Навального кинули на 3,5 роки за ґрати, опозиціонер запропонував своє бачення, яким історія запам'ятає Путіна.

"Він увійде в історію лише як отруйник. Ми всі пам'ятаємо Олександра Визволителя (цар Олександр II) і Ярослава Мудрого (середньовічний князь Києва). А тепер у нас буде Володимир отруйник трусів", - сказав Навальний.

Читайте такожBBC: Ув'язнення Навального - це початок проблем для Кремля, а не кінецьПро це пише в своїй статті експерт Atlantic Council Пітер Дікінсон, додаючи, що у опозиціонера є причини так називати російського автократа, який відправив агентів ФСБ, щоб вони вбили Навального, отруївши хімічною зброєю "Новачок". Але список всіх, кого Кремль намагався отруїти за останні 21 рік, насправді довгий. І багато таких епізодів потрапили в заголовки міжнародних ЗМІ.

Спочатку був напад на кандидата в президенти України Віктора Ющенка в 2004 році. Тоді в 2006-му у Лондоні був отруєний російський перебіжчик Олександр Литвиненко. В його випадку в хід пішов радіоактивний полоній. Не так давно в 2018 році в тихому Солсбері "Новачком" спробували отруїти колишнього подвійного агента Сергія Скрипаля.

Але спроба Навального охрестити свого ворога як "Путін-отруйник" може насправді бути більш вдалою, ніж самому російському опозиціонеру здається. Його отруйний внесок в російські й міжнародні справи виходять далеко за межі випадків застосування смертельних хімічних сполук, щоб затулити рота опонентам. За останні 20 років Путін тяжко працював, щоб отруїти російську громадську думку й налаштувати свій народ проти демократичного світу. Взявши під контроль всі головні ЗМІ Росії, він створив потужну пропагандистську машину і поставив перед нею завдання демонізувати Захід.

Випуски новин на федеральних телеканалах Росії вважаються неповними, якщо в них немає обов'язкових репортажів про хаос і катастрофи в Європі й в Північний Америці. Тим часом, в подіях, які суперечать інтересам Росії, звинувачують західних політиків, які нібито одержимі "русофобією". Це поняття часто згадують, але ніколи повністю не пояснюють. Токсична медіа-культура вийшла далеко за межі кордонів Росії. З середини 2000-х років телеканали Кремля транслюють свою унікальну суміш з сумнівних точок зору, фальшивих новин і теорій змови на міжнародну аудиторію.

Читайте такожAtlantic Council: Росія йде в наступ у війні проти України, чого вона хоче?Тим часом, Путін спустив армію інтернет-тролів, щоб отруїти коментарі й стрічки соціальних мереж по всьому світі. Мета Росії не переконати. Кремль намагається незворотно забруднити дебати й посіяти враження, що істини, зрештою, не існує. "Отруйна" - це також вдалий термін для опису широкої гібридної війни, яку російський президент веде проти демократичного світу.

Але найбільше отруйна роль Путіна в міжнародних справах помітна на пострадянському просторі. Після 1991 року відносини Росії з іншими колишніми республіками СРСР завжди були не простими через складну і тяжку спадщину імперського домінування. Разом з тим, Москва могла б використати історичні, культурні, лінгвістичні й соціальні схожості, щоб об'єднати незалежні пострадянські країни.

Але замість цього політика зухвалого втручання і погано завуальованої зневаги до суверенітету постійно підривала успадковані Росією переваги в регіоні. Від Казахстану до Білорусі його недипломатичні коментарі й імперіалістичні дії лишили після себе гіркий присмак й завдали шкоди російським інтересам.

Ця тенденція найбільш гостро проявляється в Україні. На початку правління Путіна в 2000 році Росія й Україна були хоч і формально різними країнами, але вони дуже тісно перепліталися. Але за 20 років російський диктатор успішно зміг надзвичайно сильно отруїти відносини між Києвом і Москвою. Раніше вважалося, що досягти такої точки було просто неможливо.

Катастрофічна політика Путіна щодо України почалася з його грубого втручання в президентські вибори у 2004 році. Це стало однією з головних причин початку "Помаранчевої революції" і початком занепаду зв'язків, кульмінацією якого стало російське вторгнення в Крим і на Донбас в 2014 році. З наближенням сьомої річниці війни російський вплив в Україні скоротився до рівня, якого не було 300 років.

Читайте такожThe Economist: ЄС доведеться зняти "рожеві окуляри" й побачити реальну РосіюОтруєння поширилося на всі рівні суспільства в обох країнах, зробивши особисті зв'язки між мільйонами сімей просто неможливими. З 2014 року російську телевізійну аудиторію постійно годують антиукраїнською істерією, перетворивши Україну на одного з найбільших ворогів Росії. Ціле покоління молодих українців, які виросли без пам'яті про спільне радянське минуле, тепер знають Росію лише як ворога й агресора. Але все це не змусило Путіна змінити підходи. Навпаки, він подвоїв їх, обіцяючи не відмовлятися від окупації територій на сході України й шовіністично називаючи росіян й українців "одним народом".

Автор зауважує, що протиотрути для токсичної політики Путіна наразі немає. Навпаки, ситуація, швидше за все, ще більше погіршиться, оскільки Росія все більше скочується до диктатури. Це було до болю очевидним під час останнього візиту верховного представника ЄС з закордонних справ Жозепа Борреля в Москву. Поїздка закінчилася тим, що головний дипломат Європи визнав, що Росія розглядає європейські демократичні цінності як загрозу для свого існування.

Читайте такожУ Брюсселі відповіли на слова Лаврова про готовність Росії розірвати відносини з ЄССлова Борреля вказують на те, що демократичний світ нарешті зрозумів непримиренну ворожість й токсичні наміри Путіна. Це розуміння тепер повинно сформувати західні підходи до Росії. Більше ніяких розмов про перезавантаження відносин чи спроб задобрити Москву. Натомість потрібні зусилля, націлені на скорочення залежності від Росії й обмеження здатності Кремля втручатися в справи інших. У Путіна немає вибору, окрім як продовжити отруювати геополітичний клімат. Єдина розумна відповідь - довгострокова ізоляція Росії.

Вас також зацікавлять новни: