Якщо історія, що відбувається нині, обмежиться визнанням ЛДНР (що неоднозначно в силу невизначеності), то у нас є конкретний і зрозумілий приклад, до чого веде така політика і чого реально варті крики про "порятунок людей" - Абхазія і Південна Осетія, визнані в 2008-му. Тоді нагадаю теж все це супроводжувалося розмовами про те, що необхідно рятувати "своїх" від фашистської грузинської хунти (нині до цього додалося, що "свої" ще й росіяни).
З 2008 року російський бюджет вливає туди гроші - 76,7 млрд рублів в Південну Осетію, в Абхазію 51,7 млрд рублів (дані на 2020 рік). Такі дрібниці, як плата за російський газ і електрику можна взагалі залишити за дужками - там за це не платять.
Тобто, громадяни РФ, що живуть в РФ, просто годують громадян РФ, що живуть в ЮО і Абхазії (в ЮО 99% громадяни РФ, в Абхазії - 85%).
Тому що "своїх не кидаємо". Тепер головне питання: чи добре там живеться? Відповідь очевидна: гірше ніж в Грузії.
Життя в ЮО і Абхазії нагадує життя в найгірших регіонах РФ, причому у всіх відразу.
Населення жебракує, навколо розгул злочинності і відсутність будь-яких виразних інститутів. Паралельно - ростуть палаци місцевої влади (тобто, шахраїв-тимчасовиків). Напевно, не буде сильним спрощенням сказати, що третина грошей йде на утримання місцевого елітного шахрая, третина розкрадається по дорозі, а третина (в кращому випадку) дістається у вигляді подачок місцевому населенню. Що, зрозуміло, ніяк не може компенсувати глобальні економічні втрати від життя в піратській республіці.
Приблизно так само було на Донбасі останні 8 років, неофіційно. Тепер буде офіційно.
Визнання ЛДНР - це просто "залиш надію всяк що сюди входить". Декларація для місцевого населення про те, що в найближчі роки нормального життя не чекайте. Будуть приходити російські гроші, але осідати в кишенях висуванців з МММ та інших пасажирів місцевого соціального ліфта. Населенню будуть діставатися копійки, плюс поступова остаточна деградація будь-яких інститутів, заклики в місцеву рабовласницьку армію, евакуації та інший розпил бабла. Загалом, життя буде сильно гірше, ніж у сусідній Україні.
Тепер ще одне питання: якою ціною здійснюється таке "своїх не кидаємо"? Котирування валют і фондовий ринок вже реагують очевидним чином. Плюс скоро довбануть санкціями (якими саме поки незрозуміло, але зрозуміло, що довбануть). Тобто, добробут жителів Росії в черговий раз погіршиться. Бідність - це не абстрактний концепт, а цілком собі фізична катастрофа. Бідність - це скорочення тривалості життя (за рахунок витрат на здоров'я, ліки, їжу і т.д.), це розлучення, аборти, суїциди і побутові вбивства. Загалом, бідність - це те, що вбиває.
У підсумку: тепер росіяни РФ будуть страждати заради того, щоб страждали росіяни на Донбасі. Зрозуміло, чому це влаштовує Кремль - їм аби зберегти свою владу, паралельно граючи в геополітичні шашки із Заходом. Єдине, що незрозуміло - чому цьому множенню страждань свого народу радіють деякі з тих, хто називає себе російськими націоналістами.
Михайло Пожарський, російський журналіст, автор каналу "Кити пливуть на вписку з ЛСД"
