Сьогодні, коли мова заходить про перспективи приєднання України до Євросоюзу або ж до Митного союзу, вибір розглядається, в першу чергу, як вибір між європейським і євразійським векторами розвитку країни. Тільки в другу чергу обговорюються питання конкретних вигод / можливого збитку від участі в одному з цих об'єднань. І практично не розглядається питання зобов'язань, які бере країна- учасник. У даному матеріалі автори спробують частково заповнити існуючу прогалину.
З погляду системних відмінностей між ЄС і МС, головне – це ступінь інтеграції між суб'єктами союзу і об'єм повноважень (читай – суверенітету), що делегуються Центру. У випадку Євросоюзу показники інтеграції і делегування у багато разів вищі, ніж у Митному Союзі. Цей факт є не більш ніж наслідком корінних відмінностей у цілях інтеграції в рамках ЄС і МС.
Так, однією з цілей створення Європейського союзу є зближення економічних систем країн, які до нього входять, направлене, за задумом «отців-засновників» на досягнення спільного економічного і соціального прогресу. Це зближення починається з уніфікації податкового законодавства і логічно закінчується переходом на єдину валюту – євро.
Як невеликий відступ можна нагадати, що в епоху середньовіччя, коли відносини між правителями знаходилися в дуже складних ієрархічних стосунках, ознаками суверена були права встановлювати податки і карбувати монету. З цієї точки зору, держави Євросоюзу (в першу чергу – єврозони), фактично, відмовляються від суверенітету. А пропозиція Німеччини на січневому саміті ЄС 2012 року ввести зовнішнє стягування податків у Греції, хоч і не була прийнята, але вельми красномовно продемонструвала подальший тренд.
Тут можна нагадати про існування в Конституції України статті 99, що визначає як грошову одиницю гривню.
Але якщо на сьогодні можна собі уявити вступ до ЄС без переходу на євро (що, можливо, в недалекому майбутньому буде виключено), то відносно самостійної зовнішньої політики можна наперед розслабитися: згідно з Угодою про функціонування Європейського союзу, здійснення зовнішньої політики країни-учасниці Євросоюзу формально відноситься до спільної з ЄС компетенції. Але насправді саме ЄС визначає умови, за якими держави-члени координують свою зовнішню політику. Те ж саме стосується і спільної оборонної політики, і політики безпеки.
Де-факто це означає обов'язковість для членів ЄС підтримувати зовнішню політику ЄС, утримуючись від будь-яких самостійних дій. Очевидно, що такий підхід до зовнішньополітичної діяльності знову-таки суперечить Конституції України. Зокрема, статті 18, згідно з якою зовнішньополітична діяльність України направлена на забезпечення її національних інтересів і безпеки, і статті 85, пункт п'ятий якої свідчить, що визначення основ внутрішньої і зовнішньої політики країни відноситься до повноважень Верховної ради України.
Сюди ж варто додати необхідність для країн-учасниць ЄС уніфікувати і національну (внутрішню) політику відповідно до загальних принципів ЄС, які виробляються Європейським парламентом і реалізуються Єврокомісією.
Крім цього, для досягнення своєї мети ЄС визначає як пріоритетні для розвитку виробництва, так і такі, що підлягають закриттю напряму. Вступивши в Євросоюз, Україна може стати (читай – напевно стане!) заручницею цієї ситуації і опиниться в ролі постачальника сировини іншим членам цієї глобальної структури. При цьому, через відсутність експортних мит, країна від цих поставок отримає істотно менше, ніж якби вона не входила в ЄС.
Тут саме час перемкнутися на ті вимоги, які пред'являє своїм членам Митний союз, у складі якого на даний момент - Російська Федерація, Білорусія і Казахстан.
Перш за все, МС абсолютно не припускає втручання в монетарну, фіскальну, внутрішню і зовнішню політику країни-учасника. Згідно з угодою про формування Митного союзу, його метою є «створення єдиної митної території, в межах якої у взаємній торгівлі товарами не застосовуються митні збори і обмеження економічного характеру, за винятком спеціальних захисних, антидемпінгових і компенсаційних заходів». При цьому учасники МС застосовують єдиний митний тариф та інші єдині заходи регулювання торгівлі товарами з третіми країнами.
Зазначимо, що Євразійська економічна комісія, яка є регулюючим органом Митного союзу, має на порядок менше повноважень, ніж керівні органи Євросоюзу. У її компетенції – забезпечення умов функціонування і розвитку МС. У найвищий орган Комісії — Євразійську раду — входить по одному представникові держав-членів і, що важливе, кожен із них має право вето. При цьому в Європейській раді, що представляє країни ЄС окремо, рішення затверджуються більшістю в чотири п'ятих голосів його учасників. Таким чином, у разі вступу України до Євросоюзу не виключена ймовірність ігнорування інтересів нашої країни на користь європейської більшості.
Наочно відмінності між Євросоюзом і Митним союзом представлені в таблиці.
| Митний союз | Європейський союз |
Цілі | Забезпечення вільного переміщення товарів у взаємній торгівлі і сприятливих умов торгівлі митного союзу з третіми країнами, а так само розвиток економічної інтеграції Сторін. | Сприяння економічному і соціальному прогресу, високому рівню зайнятості, шляхом створення простору без внутрішніх кордонів, утворення економічного і валютного союзу, що включає єдину валюту;
утвердження індивідуальності ЄС на міжнародній арені за допомогою здійснення спільної зовнішньої політики і політики безпеки, спільної оборонної політики;
введення єдиного громадянства союзу. |
Органи, що управляють | Євразійська економічна комісія
Забезпечує умови функціонування і розвитку МС. Займається виробленням пропозицій у сфері економічної інтеграції в рамках МС і ЄЕП. | Європейська рада
Дає державам ЄС необхідні для його розвитку спонукальні імпульси і визначає для нього спільні політичні і економічні орієнтири, стратегії. |
Принципи | Забезпечення взаємної вигоди, рівноправ'я і врахування національних інтересів Сторін;
економічна обгрунтованість ухвалюваних рішень;
відвертість, гласність, об'єктивність. | Союз заснований на принципах свободи, демократії, поваги до прав людини і основних свобод, правової держави. |
Шляхи досягнення мети | Встановлення і застосування єдиного митного тарифу з третіми країнами;
єдиний торговий режим у відносинах із третіми країнами;
встановлення і застосування порядку зарахування і розподілу митних зборів, податків зборів, що мають еквівалентну дію;
встановлення і застосування єдиної методології статистики зовнішньої і взаємної торгівлі;
уніфікований порядок митного регулювання. | Визначення принципів загальної зовнішньої політики і політики безпеки;
ухвалення рішень про спільні стратегії (національні стратегії приводяться до відповідності із загальною стратегією);
прийняття спільних акцій;
ухвалення спільних позицій. |
Національні / наднаціональні пріоритети | Держави-учасники приймають положення МС відповідно до національного законодавства.
Держави-учасники можуть застосовувати спеціальні захисні заходи у взаємній торгівлі, антидемпінгові і компенсаційні заходи. Заборони і обмеження імпорту або експорту, необхідні для захисту суспільної моралі, життя і здоров'я людини, тварин і рослин, захисту культурних цінностей. | Держави-члени стежать за відповідністю своєї національної політики загальним позиціям.
Митний союз ЄС, який охоплює всю торгівлю товарами і передбачає заборону імпортних і експортних митних зборів і будь-яких рівнозначних зборів у торгових відносинах між державами-членами, а також встановлення загального митного тарифу в їх відносинах з третіми країнами. Митні збори на імпорт і експорт і рівнозначні збори між державами-членами заборонені. Ця заборона відноситься також до митних зборів фіскального характеру. Держави-члени перебудовуватимуть національні монополії, що носять комерційний характер, так, щоб усунути всяку дискримінацію між громадянами держав-членів відносно умов постачань і збуту товарів. |
Олег Ногінський, Дмитро Джангіров
