Соціальні магазини, які відкриваються у великих промислових містах України, - це засіб піару для місцевих чиновників, а не довготривалий бізнес-проект, пише тижневик «Коментарі:». Щоб соціальні торгові точки були ефективними і рентабельними, потрібно побудувати велику торговельну мережу національного масштабу, переконані експерти.
Як відзначає видання, в січні 2010 року у Дніпропетровську відкрили близько 40 таких торговельних точок. Усього ж в рамках реалізації міською владою проекту зі створення мережі соціальних магазинів у Дніпропетровську планують створити 150–160 таких торгових точок. Це - «магазини біля дому» крокової доступності, у яких представлені продукти харчування першої необхідності (молочні й хлібобулочні вироби, крупи, м’ясо) за цінами на 7-10% нижчими, ніж у супермаркетах.
За даними «Коментарів:», соціальні магазини в Дніпропетровську повинні були відкритися значно раніше у вигляді муніципальної торговельної мережі (рішення про її створення прийняли на сесії міськради ще 10 червня 2009 р.). Однак до реалізації цього проекту міській владі довелося залучити інвесторів - благодійний фонд Придніпровського продовольчого банку. В кожний із павільйонів довелося вкласти близько 300 тис. грн., хоча спочатку міська влада розраховувала, що інвестиції в один торговельний майданчик складуть приблизно 80–90 тис. грн.
На думку виробників, такі проекти повинні реалізовуватися зусиллями не тільки бізнес-структур, а й за активної участі держави. «Щоб підприємство могло пропонувати нижчу ціну, не погіршуючи при цьому якості, держава повинна забезпечити йому серйозну підтримку (пільги в оподатковуванні або якісь інші поступки). Інакше це будуть тільки якісь тимчасові одноразові проекти», - пояснив генеральний директор компанії «Рідний продукт» Андрій РУДЕНКО.
На думку експертів, використання адмінресурсу може примусити постачальників до максимального зниження цін на деякі позиції, однак при цьому може постраждати якість товару. «Будь-які обмеження з соціальних продуктів призводять лише до погіршення їхньої рецептури й зменшення маси (якщо йдеться про фасований товар)», - вважає керуючий партнер компанії ADviral Антон БЕЛЕЦЬКИЙ.
Багатьох експертів дивує наявність 10–15% націнки в «соціальних магазинах», оскільки це поняття має на увазі реалізацію товарів без будь-якої надбавки взагалі. Як пояснює гендиректор консалтингової компанії GT Partners Ukraine Ігор ГУГЛЯ, соціальні магазини реалізовують товар, що швидко обертається. Тобто, вони спроможні забезпечувати виробникам безперервний грошовий потік, що в нинішніх умовах для постачальників надзвичайно важливо.
На думку директора дослідної компанії RetailStudio Михайла ГРИЩЕНКА, такі торговельні точки є нежиттєздатними й діють лише доти, доки в місцевої влади чи окремого політика-власника є до них інтерес і кошти. Підтвердження тому, відзначає тижневик, - приклад із провалом плану зі створення великої мережі соціальних магазинів у Києві. В 2006–2007 роках у центральних районах міста були встановлені дерев’яні хатинки, які повинні були пропонувати киянам соціальні групи товарів за низькою ціною. Але на практиці ціни в них виявилися навіть вищими, ніж у звичайних супермаркетах.
Опитані «Коментарями:» фахівці з ретейлу переконані: щоб соціальні торгові точки були ефективними і рентабельними, потрібно побудувати велику торговельну мережу національного масштабу. Ефективна роздрібна торгівля - це технологія роботи всього ланцюжка поставок: від виробництва до споживання. Місцева влада навряд чи може це зробити через відсутність, як мінімум, відповідних ресурсів: знань, досвіду, організаційних можливостей, фінансів тощо.
