Законопроект “Про внесення змін до Конституції України щодо посилення гарантій незалежності суддів” містить ряд положень, які видаються юридично необґрунтованими та місять серйозні ризики для незалежності суддів.
Про це йдеться в переданому УНІАН аналізі законопроекту, проведеного експертами Центру Разумкова.
Експерти роблять висновок, що в запропонованому вигляді законопроект не може бути ухвалений, оскільки його прийняття матиме для вітчизняного правосуддя більше негативу, ніж позитиву.
В Центрі Разумкова наголошують, що більшість положень законопроекту, внесеного до Верховної Ради Президентом України Віктором Януковичем, формально відповідають європейським стандартам. “Однак, враховуючи це, його необхідно оцінювати насамперед і переважно через призму вітчизняних реалій. Образно кажучи, положення законопроекту потрібно “накласти” на реальну політично-правову ситуацію і в такий спосіб – спрогнозувати результати їх дії. Якщо саме так оцінювати законопроект, то можна дійти однозначного висновку про його неприйнятність та небезпеку для незалежності суддів і для вітчизняного правосуддя загалом”, - підкреслюється в аналізі.
Експерти зазначають, що в законопроекті чітко відбивається тенденція, притаманна вітчизняному законотворенню останнього часу. А саме: використання європейських стандартів для збереження і зміцнення недемократичної форми державного правління, у випадку з судочинством – для посилення залежності суддів. “Алгоритм такого використання простий: запозичити європейську форму та наповнити її потрібним змістом. Фактично відбувається своєрідне пристосування європейських стандартів до вітчизняних реалій”, - вважають в Центрі Разумкова.
Це пристосування, на думку експертів, крім іншого, здатне ввести в оману європейські структури, які оцінюють відповідні законодавчі ініціативи відповідно до форми стандарту і власного (європейського) погляду на їх запровадження. Тому в багатьох випадках поза такою оцінкою залишаються обставини, що характеризують справжні цілі і зміст відповідних законодавчих ініціатив. Саме цим експерти пояснюють загалом позитивний висновок Венеціанської комісії стосовно президентського законопроекту змін до Конституції в частині правосуддя. Однак вони зауважують, що стосовно кількох ключових положень (зокрема, щодо належності до складу Вищої ради юстиції генерального прокурора та доцільності існування Вищої кваліфікаційної комісії суддів як фактичного “дублера” Вищої ради юстиції) відбулася певна трансформація позиції Венеціанської комісії.
В Центрі Разумкова наголошують, що у разі практичного запровадження положень законопроекту, посилення гарантій незалежності суддів відбудеться формально (“на папері”), в реальності – відбудеться посилення залежності суддів.
Експерти звертають увагу, що проект порушує баланс державної влади в Україні, закріплений в чинній Конституції. Він істотно змінює конституційні повноваження Верховної Ради і Президента стосовно судової влади. Ним пропонується кардинально змінити ситуацію у трикутнику владних взаємовідносин (Верховна Рада – Президент судова влада) на користь Президента.
Верховна Рада повністю вилучається з механізму формування суддівського корпусу. Водночас повноваження Президента істотно розширюються – він “замикає” на собі вирішення всіх кадрових питань у судовій системі, а також питань організації діяльності судової системи.
Таким чином відбудеться руйнування системи противаг у вітчизняній системі влади, яку було визначено в Конституції 1996 року і завдяки якій Україна до сьогодні зберігає можливість демократичного розвитку, йдеться в аналізі.
За таких обставин, на думку експертів, можна також говорити про наявність ознак “замаху” на порушення принципу поділу державної влади, який закріплено у ст.6 Конституції і який предметно втілено в конституційних повноваженнях кожної з гілок влади та Президента.
Проект позбавляє Верховну Раду права самостійно виконувати законодавчу функцію стосовно визначення судоустрою. Він начебто передбачає передачу від Президента до Верховної Ради повноважень з визначення мережі, утворення, реорганізації та ліквідації судів. Але таке право за єдиним законодавчим органом закріплюється лише номінально, оскільки Верховна Рада зможе реалізувати його лише за поданням Президента. Отже, без відповідної законодавчої ініціативи Президента вказане право Верховної Ради є “мертвим”. На практиці це означатиме, що питання визначення мережі, утворення, реорганізації та ліквідації судів де-факто буде вирішувати Президент. Особливо це стосується ситуації, за якої Президент матиме в парламенті свою більшість, яка лише форма легітимізуватиме його ініціативу, підкреслюється в експертному аналізі.
В Центрі Разумкова вважають, що проект не лише не усуває політичний вплив на формування суддівського корпусу (як це стверджують автори проекту), а значно посилить його. Якщо за чинною Конституцією політичний влив на судову владу “диверсифіковано” між двома політичними суб’єктами – Верховною Радою і Президентом, то за проектом цей вплив концентрується в руках одного політичного суб’єкта – Президента. Експерти вказують, що слід врахувати, що Венеціанська комісія вперше висловилася за передачу повноважень з обрання суддів від Верховної Ради до Президента за зовсім іншої політико-правової ситуації (2006-2008рр.), коли співвідношення владних повноважень Парламент-Президент було кардинально іншим. Як зазначають провідні конституціоналісти України, тоді це мало сенс, оскільки у Президента не було тих великих повноважень, які він отримав у 2010 році після скасування “конституційної реформи 2004 року”.
Проект легалізує запроваджені у вітчизняне законодавство в результаті судової реформи 2010 р. новели, які не узгоджуються з чинною Конституцією (зокрема, наділення Вищої ради юстиції правом призначати суддів на адміністративні посади; розширення повноважень Президента в частині ліквідації судів, переведення суддів, обраних безстроково, з одного суду до іншого).
У багатьох випадках законопроектом пропонується привести Конституцію у відповідність до “звичайних” законів України, зазначається в документі.
По-перше, зауважують експерти, це саме по собі є нонсенсом (оскільки відповідно до принципу верховенства права має бути навпаки). По-друге, це вказує на штучність “підтягування” положень “звичайних” законів до рівня конституційних та/або про їх нинішній неконституційний характер (крім вказаних вище це стосується: автоматизованого розподілу справ між суддями; добору кандидатів на посаду судді на конкурсній основі; побудови судової системи судів загальної юрисдикції в Україні за принципом інстанційності).
Є підстави вважати, що пропозиція скасувати п’ятирічний строк призначення на посаду судді вперше має за мету не стільки деполітизацію процедури формування суддівського корпусу, скільки розширення за рахунок такої зміни повноважень Президента в цій сфері та закріплення за ним виключного права призначення і звільнення суддів, йдеться в аналізі.
Експерти наголошують, що запропонований законопроектом підхід не розв’яже проблему функціонування Вищої ради юстиції – він лише зовнішньо “європеїзує” цей орган, не змінивши його принципів діяльності та більшості його нинішнього складу.
Довідка УНІАН. Верховна Рада 5 вересня направила до Конституційного суду президентський проект змін до Основного Закону щодо гарантій незалежності суддів.
24 вересня КС оприлюднив висновок, згідно з яким документ не суперечить вимогам статей 157 і 158 Конституції України.
Опозиція наполягає на тому, щоб до КС було направлено і її проект змін до Конституції щодо незалежності суддів, який, зокрема, передбачає ліквідацію Конституційного суду і передачу його повноважень Верховному суду.
7 жовтня голова Верховної Ради Володимир Рибак повідомив, що 10 жовтня парламент розгляне закон про внесення змін до Конституції України стосовно гарантій незалежності суддів.
