2026 рік може стати переломним для Повітряних сил Південної Кореї: країна переходить від флоту, що десятиліттями базувався переважно на американських літаках, до експлуатації власного бойового винищувача – KAI KF-21 Boramae. Перші серійні машини мають передати військовим уже цього року, пише 19FortyFive.
Літак розроблений компанією Korea Aerospace Industries (KAI) та позиціонується як винищувач покоління 4,5+, що поєднує елементи малопомітності з сучасною авіонікою і широким спектром озброєння. KF-21 покликаний заповнити нішу між літаками четвертого покоління, такими як F-16 Fighting Falcon, і п’ятим поколінням на кшталт F-35A Lightning II.
Від імпорту до власного виробництва
Історично парк ROKAF складався переважно з американських машин – від F-4 Phantom II та F-5 Tiger II до сучасніших F-16 і F-35A. За даними профільних довідників, більшість із понад 400 винищувачів на озброєнні мають американське походження.
Першим кроком до автономії став навчально-бойовий KAI T-50 Golden Eagle, який дебютував у 2005 році. Тепер KF-21 має стати символом нового етапу розвитку південнокорейського ОПК.
Технічні можливості
KF-21 оснащений двома двигунами GE F414-GE-400K, розвиває швидкість до 1,81 Маха та має бойовий радіус близько 1000 км. Озброєння включає 20-мм гармату M61A2 Vulcan, ракети класу "повітря–повітря" AIM-120, "повітря–поверхня" AGM-65 Maverick, а також керовані бомби JDAM.
Хоча літак не має повноцінних внутрішніх відсіків озброєння у базовій версії, майбутня модифікація KF-21EX отримає їх, що зменшить ефективну площу розсіювання та підвищить малопомітність.
Міжнародна кооперація і стратегічне значення
Попри статус "зроблено в Кореї", проєкт реалізується у співпраці з іноземними партнерами, зокрема із залученням технологій західних компаній. Водночас саме Південна Корея виступає головним розробником і виробником.
Очікується, що перші літаки версії Block I будуть орієнтовані насамперед на місії "повітря–повітря". Загалом ROKAF уже замовили 20 серійних машин.
Перехід на KF-21 відбувається на тлі зростання напруженості в Індо-Тихоокеанському регіоні. Для Сеула це не лише технологічний прорив, а й стратегічний крок до зміцнення оборонної незалежності.
