Команда Путіна не впоралась з економічною кризою, а він сам втрачає довіру бізнесу. Нафтогазові доходи (НГД) федерального бюджету РФ за березень 2026 року склали всього 617 млрд рублів. Російський Мінфін рапортує про збільшення НГД на 184,7 млрд рублів у порівнянні з лютим 2026 року, але забуває згадати, що:
- у лютому менше днів, ніж у березні;
- російські НПЗ у березні робили виплату в бюджет по демпферу (запобігання коливанням);
- виплату за березень 2026 року не можна порівнювати з лютим через наявність доплат;
- у порівнянні з березнем 2025 року відбулось зниження НГД на 43%.
І це я ще мовчу про послаблення рубля до долара США на 6,4%...
Якщо ж порівнювати зібране з планом (в рублях), то виходить така картина: в січні російський бюджет не отримав НГД на 182,2 млрд рублів, в лютому – на 153,2 млрд рублів, в березні – на 234,3 млрд рублів. Ще цікавішим є той факт, що березневі доходи по лінії НГД саме від нафти у порівнянні з лютим виросли всього на 4% (а скільки ж було розмов!).
Якщо ж заглянути в квітень 2026 року, то стає зрозумілим, чому Мінфін РФ відмовився від бюджетного правила до липня 2026 року, Путін просить милостиню у олігархів, а ЦБР взявся боротись з дропами.
Прогнозна податкова ціна нафти на квітень (вона формувалась в березні) становить близько 77 доларів за барель. Зважаючи, що в березні середня вартість фрахту для росіян піднялась до 20-22,5 доларів на барелі нафти, то ресурсний податок російська влада нарахує на 77 доларів. Однак після того, як компанії понесуть витрати на фрахт, залишиться 57 доларів.
Нагадаю, що бюджет 2026 року в Росії з дефіцитом 3,7 трлн рублів порахований по 59 доларів на барелі.
Тому в квітні НГД, скоріш за все, трохи зростуть, а от ПДВ, податок на прибуток та інші податки від галузі сильно впадуть. Тому, за рахунок квітня, РФ не зможе суттєво закрити дефіцит 2026 року, а що буде в травні – покаже життя.
До цих прогнозів додайте, що після українських ударів по портах на Балтиці російський нафтовий експорт впав на 25%, частина експортного виторгу знову застрягла в індійських банках, а Роснєфть та Лукойл після санкцій США втратили майже весь видобуток за межами Росії.
Окремо слід згадати про PR-вкиди, в тому числі через міжнародні інформаційні агенції, на тему продажу URALS по 100-110 доларів за барель. Ціна 77 – це ціна за нафтовий бленд, який на 25% формується за рахунок дорожчої за Urals марки ESPO. Тож, щоб податкова ціна була 77, Urals мав торгуватись близько 65-70 доларів за барель, але, ну, ніяк не по 100.
Описана ситуація вказує на те, що Україні варто продовжувати бити по російських портах, як мінімум, до завершення операції США в Ірані.
А якщо якимсь країнам не подобаються такі удари, їм можна порадити приєднатись до США, щоб швидше вирішити питання з Іраном (не обов’язково військовим шляхом, якщо можливо – то дипломатичним). А от різних невдоволених ударами України по російських портах експертів я б рекомендував відправити слідом за російським кораблем.
Віталій Шапран, фінансовий аналітик, член Українського товариства фінансових аналітиків
