Тепер назвати вулицю на честь відомої особистості можна тільки після її смерті / Фото: bryhynets.com
У Київській міській державній адміністрації розробили новий порядок найменування вулиць та інших міських об'єктів.
Наприклад, назвати вулицю на честь якої-небудь особистості можна буде тільки після її смерті і за згодою родичів, а також після проведення громадських слухань, повідомляє «Коммерсант-Україна».
Як розповів заступник голови КМДА Олександр Пузанов, раніше кожен громадянин міг звернутися до депутатів Київради і запропонувати будь-яку назву для вулиці. Попереднє рішення приймала спеціальна депутатська комісія, а остаточне – Київрада.
«Тепер назвати вулицю на честь відомої особистості можна буде тільки після її смерті і з письмової згоди її родичів. До заявки необхідно додати економічний розрахунок вартості такого перейменування. І найголовніше – за новим порядком, питання перейменування вулиць повинні вирішуватися на громадських слуханнях, за результатами яких і буде готуватися проект рішення», – підкреслив Пузанов.
У документі вказані причини перейменування різних об'єктів – наприклад, при встановленні історичних назв, через наявність в колишніх найменуваннях прізвищ та імен людей, причетних до організації голодомору 1932-33 років чи політичних репресій, а також при дублюванні назв об'єктів у різних районах міста.
Крім того, є ряд спеціальних вимог до найменувань певних об'єктів. Зокрема, при назві вулиць, проїздів, набережних необхідно враховувати ландшафт місцевості, їх індивідуальні характеристики, які «органічно вплітаються в існуючу топоніміку столиці». Так, станції метро не можна називати на честь видатних мешканців Києва, країни чи світу, за винятком випадків збігу з назвами наземних об'єктів.
Член постійної комісії Київради з питань місцевого самоврядування, регіональних, міжнародних зв'язків та інформаційної політики Віктор Грінюк («Спортивний Київ») повідомив, що найбільшою проблемою залишаються вулиці з дублюючими назвами, що збереглися з часів приєднання до столиці сусідніх населених пунктів, таких як Бортничі або Жуляни. У Києві таких вулиць і провулків 132. Наприклад, вулиць Шевченка – п'ять, Островського і Горького – по чотири, Гоголя – три, по дві – Толстого, Лермонтова, Лесі Українки, Франка.
Історик Михайло Кальницький вважає, що в першу чергу необхідно перейменовувати вулиці з однаковими назвами: «Найбільш одіозні найменування вже зникли. Навіть якщо такі й залишилися, то необхідно до них підходити точково, а не складати величезні списки назв вулиць (які підлягають перейменуванню – ред.)».
Слід зазначити, що в столиці досі є дві вулиці Комсомольські, по три – Леніна і Карла Маркса, по дві – Щорса та Котовського. Питання про перейменування вулиць з такими назвами порушувалося вже не раз. Так, голова постійної комісії Київради з питань культури і туризму Дмитро Нікульшин («БЮТ-Батьківщина») зазначив, що ще із середини 2000-х років Київрада формує перелік вулиць з одіозними назвами, що відносяться до минулої епохи, в якому до цих пір залишається більш 50 найменувань.
«Після приходу нового глави КМДА ці процеси гальмуються, і для скасування раніше прийнятих рішень залучаються правоохоронні органи. Наприклад, я бачив подання прокуратури про перегляд рішення Київради про перейменування вулиці Комінтерну на вулицю Симона Петлюри через скарги місцевих жителів», – розповів Нікульшин.
Зараз новий порядок перейменування вулиць проходить узгодження в комісіях Київради. У свою чергу Віктор Грінюк пропонує ввести якийсь мінімальний строк між перейменуваннями вулиць, нагадуючи історію з вулицею Січневого Повстання у Печерському районі, яку перейменували на честь Івана Мазепи, а незабаром на Лаврську. «Влада у нас постійно змінюється, тому необхідно, щоб жителі цих вулиць, проживши з новою назвою певний час, мали право вирішувати, потрібно щось ще міняти чи ні», – резюмував Гринюк.
