Всі собаки потрапляють в рай. Але наукові дослідження свідчать, що середньостатистичний бульдог потрапить туди на кілька років раніше за свого однолітка бордер-тер’єра.
Автори дослідження, опублікованого в журналі Nature, проаналізували тривалість життя майже 600 тисяч британських собак, що представляють більш ніж 150 порід. Виявилося, що середня тривалість життя у представників великих порід і порід із сплощеною мордою коротша, ніж у менших собак і собак з видовженою мордою. Самки також жили трохи довше за самців.
Дослідники зауважують, що з цієї тенденції існують певні винятки. Крім того, результати можуть суперечити ситуації за межами Великої Британії, адже собачі генофонди в різних країнах можуть істотно відрізнятися.
Дослідники виявили, що загалом середня тривалість життя собаки становить 12,5 років. Але цей показник може значно відрізнятися у певних порід. Наприклад, ланкаширський хілер є головним довгожителем серед проаналізованих порід – в середньому 15,4 років. Тоді як найкоротший вік в середньому мають кавказькі вівчарки – усього лише 5,4 року.
Дрібні породи жили в середньому 12,7 років, великі – 11,9 років. Зазначається, що схожа тенденція прослідковується і в інших ссавців: менші особини, як правило, живуть довше за більших представників того ж виду.
Собаки з плоскою мордою живуть в середньому 11,2 року, тоді як породи із середньою і довгою мордою мали середню тривалість життя 12,8 і 12,1 року.
Дослідники виявили, що ці дві риси (розмір тіла та довжина морди) можуть посилювати ефект одна одної. Тобто дрібні довгоносі породи, наприклад мініатюрні такси, живуть в середньому 13,3 року — приблизно на два з половиною роки довше, ніж великі коротконосі породи, такі як боксери та бульмастифи, які мають середню тривалість життя у 10,7 років.
Автори дослідження зазначають, що вони виявили лише тенденції. А для виявлення причин цих тенденцій потрібні окремі дослідження.
Інші цікаві матеріали про собак
Як писав УНІАН, вчені висунули нову гіпотезу, чому собаки виляють хвостом. На думку науковців, тут важливу роль зіграв еволюційний відбір, який стимулювала схильність людини надавати перевагу тим собакам, які активніше махають хвостом.
Також ми розповідали про ефект "дарвінізму", через який собаки навчилися запам'ятосувати імена. Причому деякі породи у цьому значно просунутіші, ніж інші.
