Ситуація на Курщині від початку операції, тобто з літа 2024 року, постійно була складною. Тому говорити, що загострення на полі бою відбулося у зв’язку з можливими переговорами щодо припинення бойових дій між Україною і Росією, не варто.
Якщо намагатись пов’язувати одне з іншим, то це виглядає чи то конспірологією, чи то абсурдними спробами прогнозувати результативність переговорів в залежності від дня тижня, в який вони можуть відбутися. Врешті, намагання прив’язати історію із посиленням ворожих атак на Курщині до переговорного процесу в Саудівській Аравії, означає ігнорувати той факт, що бойові дії на території Росії понад півроку не зупинялись, там завжди було "гаряче".
Поясню. Курська операція триває багато місяців. Всі ці місяці утримувати території там Силам оборони України було складно.
По-перше, через те, що зона невелика, і росіяни можуть завдавати вогневе ураження різними засобами, зокрема ракетами та керованими авіабомбами, не лише по території Курщини, а й по Сумській області України.
По-друге, з самого початку Курської операції у ворога була перевага особового складу, мінімум, у 5-6 разів. Ба більше, підсилення експедиційним корпусом з Північної Кореї дозволило росіянам навіть перекинути частину власних сил з Курської області на схід України. Навіть якщо говорити про не підготовленість військових з КНДР до ведення бойових дій, треба розуміти, що коли йдеться про велику їх кількість, то вони можуть "продавлювати масою"…
По-третє, бойові дії на Курщині мають маневрений характер – зона контролю якихось територій може зменшуватись чи збільшуватись регулярно, а вимірюватись в кілометрах. І це не можна порівнювати, приміром, із ситуацією на Донеччині, де для росіян на якійсь ділянці фронту вважається успіхом посунутись хоча б на сто метрів (при цьому, навіть не береться до уваги те, яких шалених втрат це їм коштує).
До речі, ці "успіхи" підсилюються відповідним медійним фоном, щоб складалося враження постійних "перемог". Водночас треба брати до уваги, що інформація з Курщини, особливо в разі інтенсивних бойових дій на якихось напрямках, приходить із запізненням на кілька днів. Тому будь-які повідомлення про те, що там "аврал", "оточення", "українцям капут" - мають невелику достовірність.
Згадаймо "кризу" через нещодавнє повідомлення з посиланням на якісь анонімні джерела про нібито оточення росіянами Сил оборони України.
Мовляв, росіяни зайшли через труби газопроводу для "раптової атаки", штурмували українців і були в цьому успішні. Що насправді? Українські військові офіційно повідомили, що ворог таки трохи не дійшов – штурмову групу росіян, які намагалися вийти з газової труби, було знищено.
Тож зараз, коли в мережі з’являється багато інформації чи то про оточення росіянами Сил оборони України на Курщині, чи то про виведення українських військ чи не за два тижні, треба розуміти – це вкид. Якщо там дійсно трапиться щось зовсім непередбачуване, то рішення про вихід ухвалюватимуть українські військові. І відбуватиметься це не через якісь політичні вимоги, а з метою збереження особового складу та техніки.
Врешті, росіяни своїми діями не демонструють готовності навіть до початкових перемовин і політичного врегулювання.
Іван Киричевський, військовий експерт Defense Express
