Різкий розворот США від лідера демократичного світу до друга РФ несе великі ризики світовій безпеці в цілому, й безпековій ситуації в Україні зокрема. Намагання посадити жертву за стіл переговорів з агресором і при цьому йти агресору на поступки в односторонньому порядку, спроба змусити Україну платити за віртуальний захист і неіснуючі гарантії безпеки наперед, бажання представити Київ боржником, який не бажає віддавати вигадані борги… Усе це – лише частина того, що емоційно обговорюється в інформаційному просторі.
Водночас одне з болючих питань для України у розрізі потенційного погіршення стосунків із США – зброя. Чи можемо розраховувати на те, що Штати продовжать підтримувати Україну та чи достатньо у Європи засобів, щоб замістити прогалини в американській допомозі, УНІАН розпитав військовослужбовця ЗСУ, командира підрозділу ударних БПЛА, співзасновника Центру підтримки аеророзвідки Ігоря Луценка.
Пане Ігоре, у США заговорили про скорочення оборонного бюджету країни. Зважаючи на політичну турбулентність навколо допомоги Україні, а також нашу залежність від підтримки партнерів, зокрема США, чи може це означати, що ми залишимося без американської зброї?
Я думаю, що це ще не фінальна ситуація. Тобто, звісно, в якомусь найгіршому сценарії у нас стане менше американської зброї. Але що таке американська зброя, окрім ППО та техніки? Якщо говорити про основу нашої війни – дрони, то ми їх, здебільшого, робимо самі. Так, використовуючи й американські компоненти, але вони мають аналоги. При цьому, наприклад, якщо розглядати преміум-сегмент розвідницьких БПЛА, то європейські виробники у поставках домінують над американськими. І взагалі дуже гнучко пристосовуються до нинішньої війни.
Найважливіше, що є у США для дронів – це "Старлінк". Поки що про примусове відключення українцям "Старлінку" не йдеться. Однак таку можливість слід враховувати й інтенсивно вести роботу з пошуку альтернатив.
Вам не здається, що у період, коли у світі загострюються відносини між країнами, скорочувати оборонні бюджети якось нелогічно?
Історія зі скороченням видатків на оборону в США – лише перший хід Дональда Трампа. А яким буде другий – ще подивимось.
Дійсно, зараз тенденція на загострення стосунків у світі, і сам Трамп нещодавно пропагував збільшення видатків на оборону. Тобто, виглядало так, що США хотять продавати оборонні рішення за гроші, отримувати максимальний короткостроковий матеріальний зиск. Відтак, коли так різко змінюється риторика, треба подивитись, як ситуація розвиватиметься далі.
По-перше, так швидко, як заявляється, нічого не робиться. У такої великої країни, як США, є інерція. По-друге, військово-промисловий комплекс, його представники, а також опозиція всередині США, ще мають сказати своє слово.
Наскільки ця потенційна проблема для України розв'язується допомогою ЄС та Британії?
Теоретично, ЄС може фактично зробити так, що ми й не помітимо момент, коли американці, не дай Боже, припинять щось нам давати.
Річ у тім, що у питаннях "класичної" зброї – бронетехніки та ствольної артилерії, на мою думку, Європа попереду США. Умовно, БМП "Бредлі" – прекрасна машина, але шведська CV-90 - нічим не гірша, а в деяких аспектах і краща. Так само можна порівняти "Абрамс" і "Леопард". Таких БТР, як є у європейців, у США взагалі немає. Немає таких самохідних мінометних систем з автоматичним наведенням. Більшість самохідних гармат натівського калібру 155 мм – теж не американські…
Крім того, коли йдеться про зменшення державних видатків США на оборону, це не означає, що державні видатки чи приватні видатки європейців на американський ВПК, також мають якось знизитися. Навпаки, я думаю, що Трамп підштовхує до того, щоб вони збільшилися. І, можливо, Європа просто стане більше замовляти у тих же американських підприємців ВПК.
Але тут є інша проблема. Що робити, якщо США не дозволять Європі передавати українській армії зброю, придбану в США?
Для нас дійсно відкритим залишається питання, чи зможе Україна надалі отримувати (за гроші) чудові ракетні системи Himars, чи їх аналоги з ЄС. І чи зможуть європейці надалі передавати нам американське озброєння на кшталт систем Patriot тощо.
Однак після таких дій – абсолютної відмови від своїх попередніх цінностей - може відбутися зміна ставлення до США у світі. Адже це можна буде вважати таким собі прихованим переходом на бік ворога - Росії. Така позиція "нейтралітету" - абсолютно на користь Путіну.
Друге - це стане достатньо великим ударом безпосередньо по військово-промисловому комплексу самих США. І навіть не в контексті того, що вони недоотримають якийсь прибуток в той момент, коли Україні можна було б постачати озброєння та заробляти на цьому. А в тому контексті, що в майбутньому будь-який союзник США, навіть маючи гроші, не зможе розраховувати на американську зброю.
Простими словами, у разі таких заборон, про які ми говоримо, США точно втрачають звання світового гегемона і переходять у ранг звичайних країн з усіма наслідками – і для економіки, і для ВПК, і для всього-всього. Однак такий розвиток подій все одно не варто ігнорувати. Мусимо розуміти, що нова адміністрація Білого дому здатна навіть на таке.
Загалом Україні буде чим воювати? Що для нас в цьому контексті найпроблемніше?
Загалом - буде. Воювали ж раніше якось, то й далі будемо воювати. А щодо найпроблемнішого. Як я вже сказав, нам треба готуватися в частині "Старлінку". На мій погляд, для наших БПЛА відключення "Старлінка" - це буде не просто болючий крок, а буде дуже близький до катастрофи. З іншого боку, росіяни якось воюють і без "Старлінка". І хоча ймовірність його відключення – це погано для нас, ми теж зможемо.
Таня Поляковська
