Сьогодні війні в Сирії рівно 10 років / Wikimedia Commons

Нам вистачає проблем. Цілий рік ми втрачали: рідних, здоров'я, роботу, заощадження. Плани, подорожі, пристрасть, радість від шкільних здобутків дітей. Можливість зустрічатися з друзями, піти в театр, на пиво чи на танці. Ми втратили відчуття безпеки, звичайний душевний спокій.

"Ми боїмося думати, що буде через місяць чи рік. Але ніхто не наважився б припустити, що так тепер буде завжди. Що краще вже не буде, а лише гірше. Що не повернемо планів й пристрасті, наші діти ніколи не повернуться в школу, а ми не обіймемо хворих батьків", - пише Gazeta Wyborcza.

Читайте такожООН: ще 16 країнам загрожує голод населенняНіхто не вірить, що страх за себе і рідних, за життя і здоров'я не лише з нами залишиться назавжди, а й кожного дня буде ставати сильнішим. Що прийде момент, коли ми зрозуміємо, що нашому щастю і спокою на завжди настав кінець. А в нас немає майбутнього.

Відео дня

Є люди, які теж довго не могли повірити, що їхнє життя закінчилося. Що вони забудуть, як це: гарно одягтися і зранку піти на роботу. Приготувати дітям сніданок перед школою. З'їсти смачний обід в ресторані й піти на побачення. Захворіти і просто піти до лікаря. Веселитися з друзями, щиро посміхатися. Або просто спокійно проспати ніч.

Ці люди довго себе обманювали. Повторювали, що колись все скінчиться. Що вони повернуться додому, знову почнуть будувати плани. Їхні діти мріють про хорошу освіту, а не лише про те, щоб навчитися просто читати. Замість того, щоб змітати сніг зі свого намету, вони знову сядуть в зручне крісло. Люди вірили, у життя ще щось для них приготувало окрім страху і болю. Але сьогодні вони знають, що помилялися.

"Пандемія, як мучить нас рік, відібрала у сирійців залишки надії. Багаті країни ще більше зачинилися для біженців, допомога донорів стає меншою, а ми з більшою цікавістю читаємо про чергові локдауни в світі замість того, щоб стежити за найбільш трагічною війною нашого часу", - пише видання.

Читайте такожForeign Policy: У Сирії проти Асада почала воювати його ж сім'яЗрештою, світ впорається з пандемією. Вакцин від коронавірусу стає дедалі більше, так само, як і знань про хворобу. Через лічені місяці ми повернемося до старого життя, підемо знову на роботу, в школу, на концерти. Може тоді всі згадають про Сирію, яка на 10-ту річницю своєї трагедії кожного разу чує від нас: "Сирія? Зараз не до неї".

Вас також можуть зацікавити новини: