Щоб зрозуміти історію Олега Сенцова, його політичну позицію і надзвичайну мужність, доведеться почати з подій десятирічної давності, а саме з ночі з 7 на 8 серпня 2008 року.
Тоді вперше з часів Другої світової війни в Європі одна країна перекроїла кордони іншої. Росія за допомогою грубої військової сили захопила території Грузії. Російським військам знадобилося лише п’ять днів, щоб окупувати грузинські Абхазію і Південну Осетію. Але ні Європа, ні світ не відреагували на це твердо, дозволивши Володимиру Путіну відчути власну всемогутність над «слабким і занепалим Заходом».
Про це на сторінках Le Monde пишуть словенський філософ Славой Жижек і французький економіст Крістіан Тобіра.
На їхню думку, саме тому, що Путіна не зупинили в Грузії, він продовжив свою агресивну поведінку. В лютому 2014 року в Україні проєвропейські протести на Майдані Незалежності, в яких взяв участь і Олег Сенцов, призвели до відставки тогочасного президента Віктора Януковича, який був інструментом в руках російського президента. Кремль не забарився з відповіддю. Через місяць російські війська анексували Крим і влаштували війну на Сході України.
«І знову ні Європа, ні світ не відреагувати, фактично приймаючи експансіоністську волю Росії», - наголошують Жижек і Тобіра.
Вони зауважують, що саме в цій точці і пересікаються долі молодого українського режисера Сенцова і агресивного Кремля. Будучи уродженцем Сімферополя, він не погодився з російською окупацією рідного краю і не приховував свою позицію. Тому російські сили на півострові його арештували. Ще в 2014 році діячі кіно з усього світу просили відпустити Сенцова. Але натомість його громадянство змінюють на російське, щоб судити. Amnesty International називає цей процес «сталінським». Українця засуджують до 20 років у колонії за Полярним колом.
Далі були численні петиції з боку світу кіно, аристократичних і інтелектуальних кіл. Найбільші кінофестивалі світу в своїх журі лишають місце для Сенцова. Але керівники демократичних країн, особливо в Європі, на думку авторів, знову мовчать, дозволяючи ситуації продовжуватися так само, як вони робили це впродовж всіх останніх років.
Читайте такожGazeta Wyborcza: Збереження життя Сенцову здається Кремлю невигідним
Жижек і Тобіра нагадують, що Захід ніяк не покарав Кремль за те, що він підтримує одного з найбільш кривавих диктаторів сучасного світу – Башара Асада, відповідального за 7 років війни в Сирії, яка відібрала життя у 350 тисяч людей. А потім керівники FIFA стали на бік Путіна, поставивши «футбол вище прав народів». Вони дозволили Росії проводити у себе Чемпіонат світу, допомагаючи стерти пам’ять світу про всіх політичних в’язнів Росії.
«В 21-му столітті не допустимо, щоб західні демократії давали згоду на проведення подібних змагань у Росії. При тому, що ця країна тримає у в’язницях своїх політичних противників: українців і не лише», - йдеться в статті.
Жижек і Тобіра зауважують, що коли Сенцов зрозумів, що Чемпіонат світу відбудеться, а анексія частин України і ув’язнення українців будуть прийняті як факт, він вирішив, що не дасть Путіну скористатися вигодою від проведення міжнародних змагань і добитися забудькуватості Заходу. Він оголосив голодування, створивши медійний шум навколо чемпіонату в РФ.
«І саме це перетворює його вчинок в надзвичайно важливу політичну акцію, яка не залежно від свого результату буде вписана в історію замовчувань, компромісів і приниження, які європейські демократії демонструють Володимиру Путіну ось вже більше 10 років», - наголошують автори.
Читайте такожГолодування Сенцова: у РФ цинічно порахували, у скільки їм обходиться життя режисера
Вони нагадують, що Захід лише формально висловив своє невдоволення Путіну, а потім прислав свої збірні з футболу на змагання в Росію.
«Олег Сенцов може померти в будь-який момент, кожна хвилина може стати останньою», - наголошують філософ і економіст.
Якщо сьогодні Захід ще може врятувати ситуацію за допомогою політичних зусиль, то після смерті українця для нього настане остаточна поразка.
«Своєю битвою, яку Сенцов, нажаль, веде без реальної підтримки, він вказує на те, якими повинні бути цінності 21-століття, щоб демократії не повторили помилок 20-го століття, фактично породжуючи монстрів, готових їх зжерти», - йдеться в статті.
Жижек і Тобіра нагадують, що сьогодні 100-й день голодування Олега Сенцова. Тому вони звертаються до політичних лідерів Європи ще раз із закликом докласти усіх зусиль тиску, щоб добитися негайного визволення українського режисера Олега Сенцова.
