Сьогодні в Москві помер знаменитий актор Микола Караченцов. Він помер в реанімації в московській лікарні, не доживши один день до свого 74-річчя.
Як розповів син легендарного актора, Караченцов помер у реанімації.
"Так, ми підтверджуємо (смерть Караченцова, — ред.). Це трапилося в реанімації 62-ї лікарні в Москві, о 8.50 ранку", — розповів син Караченцова.
Біографія Миколи Караченцова
Микола Караченцов – легенда театру і кіно, один з найбільш яскравих, талановитих, щирих акторів. Ролі, зіграні ним, увійшли в "золотий фонд" радянського кінематографа.
Микола Петрович Караченцов народився 27 жовтня 1944 року в Москві. Виховувався майбутній артист у творчій родині. Батько Петро Якович був заслуженим художником РРФСР і тривалий час працював у відомому журналі «Огонек». А мати Яніна Євгенівна Брунак працювала балетмейстером-постановником у престижних театрах Москви і нерідко допомагала ставити вистави у відомих театрах по всій країні.
Навчаючись в 10-му класі спортивної школи, Микола Караченцов почав займатися в студії самодіяльності для школярів при Центральному дитячому театрі. У студії він зіграв свою першу роль у виставі "Фігаро". Тоді ж Микола Караченцов вирішив стати професійним актором.
Акторське життя Миколи Караченцова
У 1967 році Караченцов з відзнакою закінчив Школу-студію МХАТ (керівник курсу — професор Віктор Монюков). В числі десяти кращих випускників був направлений за розподілом у Московський театр імені Ленінського комсомолу (з 1991 року — "Ленком"). З тих пір з цим театром була пов'язана вся подальша доля актора.
Микола Караченцов починав як виконавець ролей молодих, динамічних героїв: Шурка Басаргін ("Дим вітчизни" за Костянтином Симоновим), Карабанов ("Колоністи" за Антоном Макаренком), Солдат ("Прощай, зброя!" за Ернестом Хемінгуеєм) та ін.
Роль Тіля Уленшпігеля ("Тіль" Григорія Горіна за Шарлем де Костеру) принесла Миколі Караченцову репутацію синтетичного актора — співак, мім та акробат.
Популярність Караченцову приніс спектакль "Зірка і смерть Хоакіна Мур'єти" (дві ролі в музичній версії поетичної драми Пабло Неруди).
Не менший успіх мала робота актора в рок-опері "Юнона і Авось", де він грав графа Резанова. Новий жанр "рок-опери" зробили "Юнону і Авось" класикою, культовою виставою 1980-х років. Цей спектакль з участю Караченцова йшов на сцені театру понад 20 років і завжди збирав аншлаги.
У театрі Караченцов зіграв ролі у багатьох виставах, серед яких Кіт Базиліо ("Золотий ключик" по Олексію Толстому), Шарлатан з клавесином, брат Сила ("Мольєр" Михайла Булгакова), Михайло Земцов ("Жорстокі ігри" Олексія Арбузова), Олексій ("Оптимістична трагедія" Всеволода Вишневського), Карбишев ("Диктатура совісті" Михайла Шатрова), Лаерт ("Гамлет" Вільяма Шекспіра), Меншиков ("Блазень Балакірєв" Григорія Горіна).
Микола Караченцов в кіно
У кіно Микола Караченцов почав зніматися з 1967 року. За свою кар'єру актор знявся більш ніж в 100 фільмах, серед яких "Старший син" (1975), "Собака на сіні" (1977), "Пригоди Електроніка" (1979), "Трест, який лопнув" (1982), "Дім, який побудував Свіфт" (1982), "Людина з бульвару Капуцинів" (1987), "Дві стріли" (1989), "Кримінальний квартет" (1989), "Підземелля відьом" (1990), "Цирк згорів, і клоуни розбіглися" (1997), "Д. Д. Д. Досьє детектива Дубровського" (1999). Серед робіт 2000-х років — "Заповіт імператора" (2000), "Гра в кохання" (2000), "На розі, біля Патріарших — 2" (2001), "Ідеальна пара" (2001), "Таратарен з Тараскона" (2003).
Він знімався в стрічках всіх жанрів: драма, пригоди, комедія, детективи, історичні, музичні, дитячі фільми і т. д. В картинах всі каскадерські трюки Микола Караченцов завжди виконував сам, без дублерів.
Микола Караченцов працював також на дублювання зарубіжних фільмів, озвучував російською мовою ролі французького актора Жана-Поля Бельмондо. Актор озвучував і багато мультфільмів, такі як "Пастка для Бамбра", "Пес у чоботях" та ін.
Микола Караченцов багато працював на телебаченні і радіо.
Захопленням Караченцова було спів. Він виконав пісні до багатьох кінофільмів і мультфільмів. Коли став проводитися фестиваль акторської пісні імені Андрія Миронова, Караченцов не тільки увійшов в його журі, але став також виконувати пісні для широкої аудиторії.
Всього у творчому доробку Караченцова понад 100 пісень, у тому числі випущених на дисках і касетах. У 1996 році вийшов повний компакт-диск з піснями у виконанні актора "Сни і бувальщини Миколи Караченцова". У травні 2007 року пройшла презентація 12-дискової антології пісень з його репертуару.
Актор створив Школу мистецтв Миколи Караченцова, де навчав молодь танців, степу.
ДТП за участю Миколи Караченцова
У ніч на 28 лютого 2005 року на Мічурінському проспекті в Москві автомобіль, за кермом якого був Микола Караченцов потрапив в аварію. В результаті актор отримав серйозну черепно-мозкову травму. Він був доставлений в лікарню, де йому тієї ж ночі була зроблена операція.
Караченцов 26 днів пролежав у комі. З тих пір актор переніс кілька важких операцій і курсів реабілітації. Йому довелося заново вчитися ходити і говорити.
Крім того, в лютому 2017 року Караченцов знову потрапив у ДТП. За кермом авто була його дружина. Від зіткнення з "Газеллю" машина перекинулася, а актор отримав струс мозку.
22 червня 2006 року відбулася презентація книги Миколи Караченцова "Авось". Книга повинна була вийти в 2004 році, до 60-річчя актора, але він не встиг її завершити. Після аварії заключну главу книги дописала дружина артиста Людмила Поргіна.
27 жовтня 2009 року на сцені театру Естради пройшов ювілейний вечір актора, присвячений його 65-річчю.
Читайте такожПомер знаменитий радянський актор Микола Караченцов
У 1989 році Караченцов був удостоєний звання Народний артист РРФСР.
У 1991 році він був секретарем Спілки театральних діячів Росії.
Є членом Російської академії кінематографічних мистецтв.
Нагороджений орденами Пошани (1997), "За заслуги перед Вітчизною" IV ступеня (2009), Святих благовірних князів Петра і Февронії Муромських I ступеня (2007).
Караченцов — лауреат Державної премії РФ 2003 року — за виконання головної ролі у виставі Московського театру "Ленком", "Блазень Балакірєв", лауреат премії міністерства внутрішніх справ РФ, відзначений спеціальним призом "Кришталева троянда" театральної премії "Кришталева Турандот" (2005), премією Володимира Висоцького "Своя колія" (2006).
У 2007 році на Алеї кінозірок, розташованій навпроти кіностудії "Мосфільм", з'явилася іменна плита з відбитком руки Миколи Караченцова.
Микола Караченцов одружений на актрисі Людмилі Поргіній, у них є син Андрій, онук — Петро (2002) та онука Яніна (2005).
Микола Караченцов про Україну
У 2014 році у розпал протистояння на Майдані Караченцов побував в Україні. Як розповідала його дружина, Людмила Поргіна вони прибули в столицю України, щоб вклонитися християнської реліквії.
"Раптом ми чуємо, що привезли Дари волхвів, а ми в Туреччині, абсолютно не православній країні: мусульманській. Вирішено було їхати. І ось — Київ, вокзал, морозний ранок", - розповіла дружина Людмила.
При цьому Караченцова привезли до Києво-Печерської Лаври прикладатися до реліквії на спеціальному автобусі, а біля входу в Лавру Караченцов роздавав автографи.
По Києву актор пересувався в інвалідному кріслі. Давній друг Караченцова композитор Володимир Бистряков привіз актора на барикади.
Зазначимо, що пізніше Поргіна критично відгукнулася про події на Майдані, а також заявляла про підтримку анексії Криму Росією: "Давайте тоді так: беріть, де хочете газ, а ми самі з собою залишимося, закриємо всі кордони. Живіть самі. Нехай вам Америка висилає і Європа постачає, будує газопроводи і налагоджує все інше", "Коля сказав, що це (Майдан, - ред.) буде війна... громадянська війна, тому що піднялися сили зла, немає єднання, люди не зможуть домовитися. Так воно і сталося", - заявила вона в інтерв'ю gordonua.com.
У той же час в сюжеті про відвідування Караченцовим Києва в 2014 році, який вийшов на НТВ, артист написав привітання для українців: "Україна для мене - друзі".
