Реакція на російські військові дії проти України в Азовському морі і поблизу нього затягнулися на більш ніж тиждень. Рада безпеки ООН і Комісія Україна-НАТО скликали надзвичайні засідання.
Країни-учасниці західного альянсу виступили із обуреними заявами. А президент США Дональд Трамп розмив американський осуд, сказавши: «Нам не подобається те, що відбувається у будь-якому разі». Однак, він скасував двосторонню зустріч з автократом Росії Володимиром Путіним на саміті G20, пов’язавши це рішення саме з російською агресією проти України.
Про це на сторінках American Interest пише старший науковий співробітник німецького Фонду Маршалла Сюзан Корк спільно з співголовою Трансатлантичної робочої групи демократії і екс-послом США в Чехії Норманом Фісеном. Вони нагадують, що преса випустила низку редакційних статей. Одні з них стверджували, що Україна нібито «належить до російської сфери впливу». Інші ж наполягали, що країна дуже важлива для американської безпеки. І США повинні відповісти з усією силою американської дипломатії і погрозами військової відповіді. Але автори пропонують оцінити ситуацію через 11 днів після подій в Керченській протоці.
«Українські голуби» по обидва боки Атлантики нагадують, що Україна – не член НАТО. Також правда, що українській демократії бракує сили піл тиском надзвичайної корупції і клептократії. Дехто стверджує, що український президент Петро Порошенко намагається отримати вигоду від нинішньої кризи для посилення своїх політичних позицій. При цьому, критикується його рішення запровадити воєнний стан як надмірний захід.
Автори зауважують, що американський підхід до проблеми повинен базуватися на чіткому розумінні ситуації і холодному розумі. Це, на їхню думку, означає, що Вашингтон повинен дати зрозуміти союзникам в Європі, що Україна, перш за все, входить у європейські інтереси. Однак, заклики європейців до більш активних дій не повинні означати, що США можуть вмити руки. Глибокі американські інтереси теж поставлені на кін.
Перш за все, у Вашингтону є постійний інтерес у єдності і життєздатності НАТО. А Росія знову і нову намагається випробувати альянс на всіх фронтах.
«Війна Путіна проти України, як і все інше, що він робить, в кінцевому підсумку стосується Америки», - пояснила експерт з питань безпеки в Чорноморському регіоні і колишній радник президента Румунії Юлія Жожа.
«Путін оцінює російський успіх американськими поразками», - додала вона.
Читайте такожNew York Times: Росія скоює нові злочини через невизнання старих
Вочевидь, Україна – це частина великої головоломки. І Америка до цього часу справлялася з ними. Колись країна зрозуміла, що можна утворювати альянси з іншими державами, щоб зміцнювати свою силу. Друга світова війна, План Маршалла, Корейська війна, Берлінський повітряний міст і захист Західної Європи в часи Холодної війни – все це мало одну спільну рису, а саме захист американських інтересів. Всі ці зусилля йшли на користь американській свободі, безпеці і процвітанню. Таке розуміння речей навряд чи можна вважати пережитком минулого.
Напевне тепер, після смерті колишнього президента США Джорджа Буша, буде не зайвим пригадати про його більш широкі погляди на речі. Разом із міністром оборони Джеймсом Бейкером в 1991 році він створив коаліцію з 32 країн, щоб вибити армію Садама Хусейна з Кувейту. Війська США і Великої Британії вели найважчі бої. Але при цьому Америка гостро залежала від військових баз НАТО в Європі для забезпечення усієї логістичної підтримки включно з постачанням боєприпасів, контролем повітряного руху тощо. Союзники також надали політичну легітимність.
Дуже легко забути, що операція «Буря в пустелі» насправді мало стосувалася маленького Кувейту. У Білого дому було бачення і стратегія для всього Близького Сходу і світу в ті часи. Вашингтон вважав неприйнятним те, що Садам Хусейн окупував Кувейт для зміцнення своїх амбіцій встановити гегемонію Іраку в регіоні.
Ті події мають багато спільного з тим, що відбувається зараз, попри те, що в нинішньому рівнянні немає Ізраїлю і нафти.
Читайте такожWashington Post: Атака Росії в Азовському морі стала попередженням для Заходу
«Не варто думати, що нинішня криза в Україні стосується кількох кораблів у Азовському морі. Це лише частина російської стратегії в дусі «розділяй і владарюй», бий і тікай: кібератаки проти Естонії, вторгнення в Грузію, втручання у справи Молдови, анексія Криму, загравання з Іраном і Сирією, втручання у вибори в Європі і США, нинішня війна проти України», - пишуть експерти.
Вони додають, що у Вашингтоні тривають суперечки, чи є у Путіна конкретна стратегія. Чи може він просто опортуніст. На думку авторів, насправді він опортуніст зі стратегією. Колись американський політик Генрі Джексон порівняв СРСР з хитрим котом в готелі, який шукає не зачинені двері, щоб пролізти всередину. Путін робить те ж саме. Інколи він тихенько пробирається, щоб вплинути на вибори, а інколи – щоб вбити політичного опонента. Однак, всі це не означає, що у нього немає бачення.
«Хіба дійсно зараз можна не помітити, що Путін хоче відновити імперію на Сході, ослабити і розділити Європу і Захід, а також забезпечити підйом Росії за рахунок падіння Америки? Було б нерозумно думати, що ми можемо розділити і стримати ці амбіції», - йдеться в статті.
Автори додають, що гіперреалістам і неоізоляціоністам варто заспокоїтися. Звісно, Росія – не суперсила на підйомі, як Китай. І ніхто не говорить про відправку американців на війну з росіянами в Україні. Однак, саме час відстоювати власне бачення і стратегію. І нічого не вдасться добитися до тих пір, поки Захід не почне відштовхувати Кремль назад. Такі, як Володимир Путін, поважають зусилля, націлені на їхнє стримування.
Читайте такожPolitico: Росія відриває новий шматок від України, а Європа мовчки дивиться
«В конкретній ситуації як можна продемонструвати силу? Зараз саме той час, коли потрібно докласти всіх зусиль, щоб Україна отримала можливість добре себе захистити. Почати варто з суттєвим збільшенням поставок летальної зброї Києву. Санкції повинні бути розширені також: як проти російських товарів, які доставляються кораблями, так і проти російських громадян, причетних до активності в морі», - радять експерти.
Поки Захід буде думати, що всі шматки російської агресії ніяк не пов’язані між собою, він буде дозволяти Володимиру Путіну добиватися успіху у втіленні свого бачення у світі, в якому американська сила скорочується і розсіюється.
«Це буде світ, в якому НАТО і демократична спільнота на чолі США опиниться на смітнику історії. А розмови про просування американських інтересів майже скрізь стане просто порожньою балаканиною», - йдеться в статті.
