Минуло чотири дні після спалаху найкривавіших за чверть століття боїв у Нагірному Карабасі. І досі не відомо напевне, де зараз пролягає лінія фронту і хто насправді дав поштовх кровопролиттю.
Читайте такожBloomberg: Ердоган мовчав під час війни Росії проти Грузії, але Азербайджан - інша справаЗгідно з непідтвердженою інформацією Міністерства оборони Вірменії, ініціатива була з боку азербайджанських сил. Вони нібито зайняли території поблизу міст Фізулі й Джебраїл на південному сході від Нагірного Карабаху, які були окуповані Вірменією, - пише Gazeta Wyborcza.
Для цього азербайджанські сили розбили безпілотниками Третю моторизовану дивізію вірменських сухопутних сил. Армія Азербайджану також нібито обстріляла місто Варденіс на території самої Вірменії, а турецький F-16 збив вірменський Су-25 над Карабахом. Останні твердження були спростовані Міністерствами оборони в Баку і Анкарі. Вірменія й Азербайджан відмовляються від переговорів про мир.
Польське видання зауважує, що в регіоні немає незалежної преси. А Міноборони Вірменії й Азербайджану повідомляють дуже малоймовірні дані про втрати з боку супротивника, збиті літаки й знищені танки. Єдине, що здається наразі можливим, - це те, що азербайджанські війська зайняли невелику частину територій, які раніше окупувала Вірменія поблизу Нагірного Карабаху. А обидві сторони, швидше за все, завдають удари на осліп, вбиваючи мирне населення. Все решта - це вигадки і вільна інтерпретація. Несподіванкою стало те, що найбільш неупереджено про війну в Нагірному Карабасі зараз пишуть ЗМІ Китаю. Напевне, так сталося тому, що жодна зі сторін конфлікту не пов'язана з Пекіном.
Вірменське повстання в Нагірному Карабасі
Населений здебільшого етнічними вірменами Нагірний Карабах до розпаду СРСР за рішеннм Москви був частиною Азербайджану. Gazeta Wyborcza пише, що на шляху до незалежності в багатій на нафту мусульманській країні спалахували вірменські погроми в Баку і Сумгаїті. Ці епізоди добре вписуються в довгою історію переслідувань вірмен в Туреччині й геноцидом 1915-1918 роках.
Читайте такожАзербайджан і Вірменія відмовляються від переговорів про мир в Нагірному КарабасіАзербайджанці мовно й етнічно близькі до турків, хоча релігія і культура більше пов'язує їх з Іраном, де мешкає велика азербайджанська меншина. Історично слабші вірмени мстилися туркам за найменшої можливості. Турецька й азербайджанська пам'ять не менше вірменської сповнена мученицькою смертю. Хоч вона і слабше виправдана.
На погроми на початку 90-х років вірмени в Нагірному Карабасі відповіли повстанням за сприяння незалежної Вірменії. В кривавій війні загинули понад 20 тисяч людей, а сотні тисяч стали біженцями. Однак, вірменські сили змогли витіснити азербайджанців з Нагірного Карабаху й оголосити про незалежність регіону. А оскільки нова і ніким не визнана республіка не мала спільного кордону з Вірменією, вірменські сили зайняли і етнічно вичистили кілька регіонів навколо Нагірного Карабаху.
В цей же час в Боснії й Герцеговині, а також в Хорватії серби схожим чином створювали свої самопроголошені "республіки". А Угорщина погрожувала використати такий рецепт, щоб відірвати Трансильванію від Румунії.
Нагірний Карабах і Крим
В Нагірному Карабасі міжнародний закон на боці Азербайджану. Тому Москва не буде вдаватися до відкритого збройного втручання, поки сама Вірменія не буде під атакою. Але навіть часткове відвоювання Нагірного Карабаху чи інших окупованих вірменами територій може стати причиною появи потоку біженців й гуманітарної катастрофи.
Читайте такожЧерез конфлікт у Нагірному Карабасі Вірменія готова застосувати військові механізми ОДКБІснує також ризик конфронтації Туреччини й Росії. Обидві країни підтримують протилежні сторони на війнах в Лівії й Сирії. І не відомо, скільки таких криз їхні відносини, збудовані на ворожості до США, зможуть витримати.
Світ, однак, аплодував, коли Хорватія після кількох років ліквідувала засновану на злочинах сербську "державу" на своїй території. Ніхто особливо переймався сербськими біженцями і подальшими хорватськими злочинами. Але сербська республіка в Боснії й Герцеговині закріпилася завдяки Дейтонським угодам.
В Нагірному Карабасі обидві сторони можуть посилатися на ці балканські прецеденти. Туреччина, яка окупувала майже половину півночі Кіпру, а останні кілька років тримає під контролем території в Сирії й Іраку, не може говорити від імені міжнародного закону. У свою чергу, успіх Росії в анексії українського Криму може дати Вірменії надію на тривалий статус-кво, але не на його визнання.
Читайте такожРадбез ООН закликав негайно припинити бойові дії у Нагірному КарабасіВочевидь, ситуація буде вирішуватися на полі битви. До цього часу війська Вірменії були краще підготовлені й мотивовані, ніж азербайджанські. Але така перевага може бути не вічною. А поставки ізраїльської зброї в Азербайджан може змінити баланс сил навіть без турецької підтримки.
Тим часом, США зайняті власними проблемами і не демонструють активності в цьому конфлікті. У свою чергу, Москва зацікавлена в тому, щоб продемонструвати, що вона, на відміну від Вашингтона, не кидає союзників. Від того, як в Кремлі розставлять акценти, буде залежати доля Нагірного Карабаху.
Загострення в Нагірному Карабасі: що відомо
- Вранці 27 вересня Вірменія та Азербайджан почали бойові дії в районі Нагірного Карабаху. Сторони звинуватили одна одну у взаємних обстрілах, внаслідок яких є загиблі. У Вірменії та невизнаній республіці Нагірний Карабах оголошено воєнний стан та загальну мобілізацію.
- Азербайджан запровадив воєнний стан з 28 вересня.
- Канцлер Німеччини Ангела Меркель у телефонних розмовах із прем'єр-міністром Вірменії Ніколом Пашиняном і президентом Азербайджану Ільхамом Алієвим закликала обидві країни до припинення вогню.
- Рада Безпеки ООН закликала Вірменію та Азербайджан негайно припинити бойові дії.
