З усіх дурниць, які наробив Янукович за перші сто днів свого прем’єрства, найбільшою вважаю його конфлікт з міністром закордонних справ Тарасюком.

Зізнатися, для мене стала несподіванкою відверта демонстрація низького інтелектуального рівня, до якої прем’єр-міністра вдавався в кожному публічному висловлюванні – а їх ми яких чули багато, особливо в останній час, враховуючи стоденний ювілей уряду Януковича.

Я гадала, що він намагатиметься пробивати собі дорогу в політичне майбутнє, скориставшись досвідом Кучми: мовляв, вибори виборами, але державний інтерес – понад усе. Така позиція, врешті, подобається людям, незалежно від їхнього етнографічного походження – донецьким, вінницьким, львівським, житомирським... Тільки так він міг розширити коло своїх симпатиків, зруйнувати імідж регіонального лідера.

Відео дня

Але Янукович пішов іншим шляхом. Він не лише не спростував цього іміджу, але посилив його, показав, що й далі проводитиме політику чужу, незрозумілу, а то й ворожу середньому українцеві.

Досі я не наважувалася висловитися на цю тему, бо думала: а раптом я помиляюся? А раптом народ думає інакше?

Нещодавно мені випала нагода побувати в одному з сіл Чернігівської області, в сільській родині. Я бачила, як люди реагували на інтерв’ю Януковича телеканалові “Інтер”, яке він дав з нагоди 100 днів свого урядування.

Коли він сказав, що “люди оцінили” крок уряду, спрямований на обмеження експорту зерна, я почула, як “люди оцінили” Януковича, що називається, з перших вуст. Не передаватиму всіх реплік, але я побачила, що люди не довіряють навіть тим крокам уряду, які могли б бути оцінені позитивно. Усе, що робить Кабмін Януковича, сприймається не інакше як рейдерство, захоплення всіх позицій у владі сумнівними методами.

Прореагували селяни й на заяву Януковича про його бажання відставити Тарасюка. Коли про це зайшлося в інтерв’ю, я почула таку дискусію (дослівно):

– І чого це він воює з Тарасюком і Гриценком?

– Та хоче ж когось свого всунути...

– Хоч би не розказував, що Тарасюк не пустив того з Європи (Генерального Секретаря Ради Європи Террі Девіса) на зустріч (з Януковичем). Оце людям хіба інтересно слухати, що він там з ним не зустрівся? Про що ж він з ним говорить буде? Цей же як перейде на свій жаргон, дак на люди стидно випускать. (Обурення викликало слово “наїжджати”, яке Янукович вжив під час інтерв’ю).

І справді, подумала я. Як це несолідно – скаржитися привселюдно, по телебаченню на свого підлеглого! Дурнувато це якось виглядало, їй-Богу!

Утім, не беруся оцінювати суджень глядацької аудиторії, які я почула під час інтерв’ю Януковича. Але одна думка доводить, що наш народ таки справді мудрий. Коли прем’єр заговорив про роз’єднаність українців, я почула таке:

– Дак ніхто ж не роз’єднувався, то тільки в їхніх головах існує те роз’єднання. Придумали таке, щоб задурювати людей.

Оксана Охрімчук, м. Київ