Думка
Якщо міністрів б`ють, значить, вони заслуговують цього... Я сам знаю багатьох людей, які не розлучаться зі своїми посадами, навіть якщо їхній робочий день починатиметься з того, що їм шеф плюватиме в обличчя...
Ви сміятиметеся, але тесть мене сьогодні знову розбудив телефонним дзвінком з проханням записати його думку й надіслати в УНІАН. Слово родича для мене закон, тому виконую його доручення.
А сум`яття в душі тестя викликав факт побиття Януковичем своїх підлеглих. Нагадаємо, що за повідомленнями газети «Україна молода» з посиланням на анонімне джерело в секретаріаті Кабміну, прем`єр-міністр начебто відновив тілесні покарання в будинку уряду.
Згідно з інформацією, спочатку дісталося міністрові юстиції Олександру Лавриновичу, який був викликаний на килим до Януковича. Але розмова була коротка: невдовзі глава Мін’юсту вибіг з кабінету й відразу ж подався в машину, навіть не одягнувшись. За непідтвердженими даними, Янукович завдав панові Лавриновичу удар у груди, а коли той упав, прем`єр ударив ногою по нирках. Так само одержав своє Анатолій Толстоухов, який нібито пообіцяв публікацію закону про Кабмін, але слова свого не стримав. За це прем`єр ударив його в печінку... Що ж, слово моєму тестеві Богдану Петровичеві.
«А знаєте, це нормально. Особисто я не бачу нічого поганого в тому, що шеф б`є своїх підлеглих. Не знаю, як там, у Європах, але в нас зараз економіка в такому стані, що інакше нам не можна. Згадую армію – там теж часто доводилося вирішувати питання так само. Звичайно, зараз хтось заволає: це дідівщина, варварство. А я скажу: якщо ти нормальний хлопець, то діди просто так не битимуть. У нас діставалося тільки тим, хто тупив і, прикидаючись дурником, перекладав свою роботу на інших. Ну, служив у нас у роті один солдат. Він був неохайний, спав на ходу й завжди спізнювався. Через нього нам завжди сильно діставалося від командування. Спочатку ми його просили не підставляти нас усіх, він кивав, просив пробачення, казав, що так більше не робитиме. Але продовжував тупити. Варто було нам з ним один раз поговорити після відбою в курилці, як хлопця наче підмінили. Він відразу з гальма перетворився на рухливого бійця. Правда, йому довелося полежати пару тижнів у госпіталі, але він нікого не здав, і коли знову опинився в строю, то більше ніколи не гальмував.
Не знаю, за що там саме Янукович побив своїх міністрів, але якщо вони поводилися так, як той солдат, то я з ним повністю згоден. Адже якщо серйозна людина, прем`єр-міністр, б`є когось, значить, для цього є підстави. І напевно він не відразу став їх бити, а спочатку говорив до них по-людськи, але вони цього, мабуть, не зрозуміли.
Як же виглядає ця ситуація з боку самих побитих міністрів? Мені й самому доводилося бувати в подібній ситуації. У молодості я працював на заводі, був майстром і, хтозна, можливо, коли-небудь став би заступником директора, але в мене вийшов конфлікт з моїм начальником цеху. Це був запальний мужик, він постійно кричав на всіх через дрібниці, пускав у хід кулаки, а одного разу підняв руку на мене, але я заїхав йому кулаком у перенісся. Начальник був здоровіший за мене – майже на голову вищий і ширший у плечах і міг, напевне, убити, але він ніяк не чекав, що я йому відповім. Це стало для нього несподіванкою, тому бійки не було. Але мені довелося писати заяву, добре, що за власним бажанням. Кар`єру зробити не вдалося, довелося піти працювати в тролейбусне депо. Зараз думаю, що все тоді складалося правильно, тим більше що в депо працювало багато хороших дівчат, але червоним директором чи його заступником, як мріяв у молодості, я так і не став.
Й ось міністри. Звичайно, Янукович сильний, і, щоб відповісти йому ударом на удар, потрібно бути сміливою людиною. Тому ні Лавриновича, ні Толстоухова за те, що вони не стали битися, я не засуджую. Але якщо міністри після цього не подають у відставку, а терплять і мовчать, значить, це хороші, слухняні міністри й згодні зі своїм становищем. Хай у такому разі Віктор Федорович продовжує їх бити – і в печінку, і ногами. Я сам знаю багатьох людей, котрі не розлучаться зі своїми посадами, навіть якщо їх робочий день починатиметься з того, що їм шеф плюватиме в обличчя.
А ось ще причина, чому треба бити міністрів. Ви ж самі, як правило, не любите владу й злитеся на неї. І хіба погано те, що їх хтось б`є, хай і замість вас? Погодьтеся, прем`єр має на це право».
Ось усе, що хотів сказати мій тесть. Скажу відразу: не згоден з ним аніскільки.
Олексій Подорожний, Харків
