Репліка
Учора стала свідком бешкету, влаштованого вітренківцями в УНІАН. Мене дивує, чому ця солідна контора так поблажливо ставиться до перевертнів із журналістськими посвідченнями? Адже їх давно знає журналістська тусівка в обличчя...
Я знала, що в УНІАН готується прес-конференція генерала зі США, який приїхав пояснити нашій владі та громадськості позицію американців щодо розміщення об’єктів протиракетної оборони в Польщі та Чехії, оскільки ці країни є сусідами України.
Уже коли підійшла до агентства, то зрозуміла, що без провокацій не обійдеться. Біля входу стояли давні знайомі – істеричні молодички з переносними гаслами – й лаяли на чім світ стоїть американців за їхнє тяжке життя. Між дамами “тяжкої поведінки” курсував “режисер”, який підказував їм, що кричати, як тримати плакат, і роздавав гонорари. Одній особі дісталося гасло, у якому ішлося про негативний вплив ПРО (протиракетної оборони) на співдружність трьох братських народів. Я запитала в дами, що воно таке ПРО. Та, звісно ж, і гадки не мала й тільки брудно лаялася. Ще двоє молодиків махали величезним написом “НАТО OFF!”. Кажу, чудова назва для горілки – “Натофф”. Мужики оживилися, коли мова зайшла про горілку, оцінили мій гумор. Ще одного діда, який розмахував подібним гаслом, я запитала, чи знає він, як розшифровуються ці загадкові абревіатури, проти яких вони виступають. “Не знаю”, – коротко сказав він. Тут підбіг “режисер” і покрив мене добірним матом.
У конференц-залі на прес-конференції я побачила кількох неврівноважених осіб і зрозуміла, що генералові буде непереливки. Тільки-но почалася прес-конференція, як лисий молодик, який часто з’являється на таких заходах, представляючись кореспондентом (прізвище його – чи то Плішивий, чи Плошавін), почав розштовхувати ліктями журналістів, щось витягуючи з-за пазухи. Розгорнув якийсь плакат й заверещав: “Янкі гоу хоум!” Його тут же підтримали дві молодиці з блиском в очах, явно “нежурналістської” зовнішності. Кореспондент каналу “1+1” (здається, Сергій Швець) попросив його не заважати працювати. Власне, усі почали обурюватися поведінкою провокатора. Той лаявся і штовхав пресу ліктями.
Мені не сподобалося, що охорона агентства намагалася ублагати хулігана покинути приміщення. Хіба не зрозуміло, що він відпрацьовує гроші, і жодні вмовляння тут не пройдуть? Врешті охоронці за допомогою журналістів делікатно витягнули провокатора за двері.
Пізніше я довідалася, що нахаба накатав у міліцію скаргу на те, що його силоміць видворили з залу.
Мені здається, що від таких суб’єктів треба встановити жорсткий заслон на всіх заходах за участю преси й менше делікатничати з ними. Гадаю, УНІАН зробить висновок і не пропускатиме на прес-конференції провокаторів, яких усі знають в обличчя.
Галина К., журналістка
