Думка
Навіть побіжний погляд на стилістику висвітлення подій навколо отруєння міністра Цушка свідчить про чергову активізацію роботи в Україні російськомовних технологів. Ні-ні, підкреслюю, не російських, а саме російськомовних. Насправді, ніщо так не може розповісти про людину чи події явного і таємного, як те ЯК, ЩО і ЯКИМИ словами говорить людина, чи висвітлюються події.
А в Україні – ніщо так не видає ідейну чи партійну приналежність, як мова. І ніщо так не смішить, як спроби російськомовних піарників, технологів, політологів, або прихильних до російської як другої державної, депутатів вкласти якісь слова чи думки в уста тих, хто думає і розмовляє українською.
Досвідчений філолог через кілька хвилин після початку розмови може з 80-відсотковою впевненістю назвати - з якої області, ба, навіть району, походить людина, природня для неї українська мова, чи старанно вивчена, чи людина і думає, і розмовляє українською, чи думає іншою рідною мовою (приміром, російською), а українською мовою лише озвучує думки.
Вибачайте за довгенький вступ, але у тому, що пишуть стосовно отруєння пана Цушка найперше вразила... неприродність, “неукраїнськість”, якщо хочете цитат, які наводяться для змалювання погроз міністру з боку того ж таки Ющенка.
Просто, в напруженій ситуації, як зараз, така вражаюча неприродність змушує думати про вражаючу брехню. І тому не можу не поділитися своїми спостереженнями.
Приклад перший: газета “Сегодня” (від 31 травня) стаття "Накануне инфаркта Ющенко звонил Цушко и угрожал ему!". Наводжу цитату мовою оригіналу: "Есть подозрения отравления. В субботу Цушко делали кардиограмму, и все было в норме, а когда сделали ее в воскресенье — уже предынфарктное состояние, — утверждает в интервью "Сегодня" нардеп от Партии Регионов Владимир Сивкович. — Кроме того, я располагаю информацией, что после событий в ГПУ, президент звонил Цушко на мобильный и угрожал "стереть его в порошок" /кінець цитати/.
Звернемо особливу увагу на те, що тут і далі “цитати Президента” взяті у лапки, тобто автори стверджують, що слова Ющенка передані дослівно. Але ж... По-перше, Ющенко – до коріння українець, який не лише розмовляє, але, що найважливіше ДУМАЄ, українською мовою. І за потреби вживає українські фразеологічні вислови. Ну що хочте кажіть, але немає в українській мові вислову “стереть в порошок”. Не-ма-є. В російській – так. Тобто, можна припустити, що Ющенко вжив би якийсь український аналог, наприклад “стерти на макуху” (взагалі-то спробувала уявити, що наш аж надто зважений і толерантний Президент комусь погрожує у приватній розмові – і самій смішно стало, ну не можу я цього уявити, характер у нього не той. Може й шкода, що не той).
Або ще одна цитата вже народного депутата від ПР Степана Бульби. Його слова були зацитовані вчора і в газеті “Сьогодні”, і в “Газеті по-київськи”, і в Інтернеті. Цитую: “Как сообщил нам товарищ Цушко, социалист Степан Бульба, с Василием Петровичем он общался в разгар событий в ГПУ. Тогда министр рассказал ему о звонках президента. «Сказал, что Ющенко ему лично звонил и говорил: «если ты не будеш выполнять мои указы, я тебя уничтожу», — рассказывает социалист.” /кінець цитати, газета “Сегодня”/. Або з “Газети по-київськи”: "Он /Цушко/ мне сообщил, что несколько дней назад, в сущности, сразу после и во время событий возле Генеральной прокуратуры ему звонил по телефону несколько раз президент и угрожал физически уничтожить", - подчеркнул Бульба /кінець цитати/.
У мене взагалі є великі сумніви, що Ющенко чомусь раптом у розмові з Цушком перейшов на російську мову. А разом з тим – є ще й таке спостереження – у розмові з “помаранчевими товаришами” Президент інколи вживає звертання “ти” (можете зі мною посперечатись, буду вдячна). Принаймні, такі висновки я, як пересічний слухач і читач роблю з того, що показують по телебаченню (благо прес-конференції високопосадовців зараз часто йдуть в прямому ефірі), по радіо, друкують в газетах... А з опонентами спілкується винятково на “ви”. Навряд чи Ющенко в приватних телефонних розмовах настільки кардинально зраджує собі самому, публічному. Тоді наш Президент, взагалі, великий актор, і Оскар йому треба видати. Дуже складно повністю позбутися самого себе, єство все одно лізе назовні. Самі ж бачите, деякі депутати чи міністри, коли говорять, таке враження, начебто між словами залишають місце, де в побутовому мовленні мав би стояти “народний артикль” з трьох літер.
Я вже й не кажу про те, що якось на думку стороннього спостерігача, непритаманно Ющенку дзвонити і погрожувати. І навіть справа не втому, що “не царское это дело”. Просто за нинішньої техніки, напевно нескладно відповідним службам вирахувати – хто, кому, коли дзвонив. І треба бути просто дурнем, щоб так підставлятися. Ну, я ще можу припустити, що Ющенко запросив би Цушка до чергового “круглого столу” :).
Між іншим – можу підтвердити свої тези, так би мовити від протилежного. Ми вже звикли, що деякі слова з публічних виступів, скажімо, членів і прихильників Партії Регіонів, у словниках маркуються словом “лайл.”, тобто лайливе. Тож, якби десь написали, що представник цієї сили такий-то в телефонній розмові “послав...”, назвав співрозмовника або оппонента не зовсім літературним словом, то чесне слово – повірила б, і в мене ніяких сумнівів не виникло. Я вже не буду згадувати знамените азарівське “Да пошли Вы...”. Але згадаймо одного з лідерів президентських виборів-2004 (не Ющенко :)) з його відомими “козлами, которые мешают нам жить”. А десь зо три роки потому, позавчора, депутат від ПР, коментуючи по ТБ дані про те, що скільки і за що платили біло-голубому майдану, прямо в ефірі назвав “козёл” експерта, який оприлюднив ті цифри. Тобто, “преемственность налицо”.
А взагалі я так захопилась своїми спостереженнями... Навіть не думала, що стільки можна написати (між іншим, мої спостереження – суб’єктивні і цікаво було б знати думку фахівця). І все це – не тому, що я прихильник Ющенка, чи опонент Цушка – не в них справа. Справа в тому, що людей обдурюють в прямому ефірі, а потім навіть не вибачаються за брехню, навіть не червоніють. Просто, вражає, як інколи людей мають за дурників, і навіть не напружуються, щоб їх, скажімо, дезінформувати. Але ж люди - не дурні, і цілком розрізняють неїстівне політичне варево. То, може, годі нас ним годувати? У такій ситуації нам залишається одне – навчитись відрізняти зерно від полови ( або російською “зерна от плевел”).
Тетяна, м. Київ
