Протягом 9 місяців цього року Держспоживстандарт України забракував під час перевірок на виробництві 21,7% хліба та хлібобулочних виробів. У 2008 році аналогічний показник становив 22,2%.
Про це УНІАН повідомила прес-служба Держспоживстандарту України.
За повідомленням, інспектори держнагляду перевірили 291,18 тонн хліба та хлібобулочних виробів (на суму 1 млн. 278 тис. 930 грн.). Забракували 63,07 тонн продукції (на суму 239 тис. 750 грн.).
За 3 квартали провели 420 перевірок на підприємствах різних форм власності.
Під час перевірок інспектори встановили, що якість хлібобулочних виробів не відповідала вимогам стандартів за зовнішнім виглядом (наявність великих тріщин і підривів, забруднена і підгоріла скоринка, злипи, притиснення, неправильна форма), а також за станом м’якушки (непропечена, волога на дотик, нееластична, з погано розвиненою пористістю, непромісами, пустотами, з відшаруванням скоринки від м’якушки).
Хліб і хлібобулочні вироби виготовляли з завищеними вологістю і кислотністю м’якушки, заниженою масовою часткою цукру і жиру, з відхиленнями від встановленої маси виробів, які перевищують допустимі норми, з порушеннями вимог до маркування. Крім того, виробники порушували вимоги стандартів щодо оформлення супровідної документації.
Основними причинами невідповідності готової продукції вимогам НД під час виробництва хлібобулочних виробів були порушення технологічної дисципліни; недоліки підготовки виробництва; відсутність або неповна забезпеченість підприємства нормативною і технологічною документацією; відсутність необхідного технологічного обладнання; незадовільне метрологічне забезпечення; незадовільний контроль за перебігом та параметрами технологічного процесу під час виготовлення продукції; незадовільний контроль за якістю продукції.
Проведені перевірки засвідчили, що серйозніші порушення були на малих підприємств, де контроль якості готової продукції часто не був організований у повному обсязі, відповідно до вимог НД.
На 145 перевірених підприємств відсутні власні лабораторії. Ці підприємства укладають договори зі сторонніми організаціями для проведення випробувань продукції за показниками якості. Проте, такий контроль якості продукції не завжди є достатнім.
Через відсутність бюджетних коштів на проведення лабораторних досліджень, зразки багатьох партій продукції, що перевіряється, не надсилають в атестовані лабораторії для дослідження за фізико-хімічними показниками. Це унеможливлює проведення у повному обсязі контролю якості продукції на її відповідність вимогам стандартів.
