Сьогодні виповнюється 90 років з дня народження великого італійського кінорежисера Федеріко Фелліні. Він створив свій неповторний стиль інтелектуального кіно і одержав визнання по обидві сторони Атлантики.

Федеріко Фелліні створив більше двадцяти картин, багато з них стали класикою. Режисер був удостоєний величезної кількості європейських кінонагород і п`яти премій Оскар, у тому числі і за внесок у мистецтво, і увійшов до історії, як творець інтелектуального авторського кіно.

Фелліні народився 20 січня 1920 року в Ріміні в сім`ї комівояжера з Гамбеттолі. Він ріс хворобливою дитиною. У дитинстві Фелліні любив влаштовувати вистави: виготовляв маски, розмальовував ляльок, шив костюми. Велике враження на нього справив цирк, що приїхав на гастролі.

Відео дня

У 7 років Фелліні втік з бродячими артистами з дому. Правда, ненадовго. Хлопчика тут же повернули батькам. Проте пережиті ним враження через 20 років лягли в основу сценарію до фільму «Дорога», за який Фелліні одержав свій перший Оскар.

Друг дитинства Фелліні Луїджі Бенци, що 80 років тому сидів за однією партою з майбутнім кінорежисером, розповів, що Феліні на його пам`яті не відкрив жодної книги, хоч і добре вчився, сперечався з учителями і прогулював уроки, вправно симулюючи хвороби. Свого друга Феліні потім зробить головним героєм фільму «Я згадую».

"У дитинстві ми багато пустували! Федеріко не любив ходити пішки, майже весь час їздив на велосипеді. Пам`ятаю, як він пропонував якій-небудь дівчинці підвезти її до школи, садовив її на раму і раптом у якийсь момент несподівано щипав її за м`яке місце! Ми потім довго сміялися", – розповів Бенци.

Після першого успіху – стрічки «Дорога, в якій зіграла муза всього життя Фелліні Джульєта Мазіна, у режисера трапилася глибока творча криза, яку пізніше він назве «Чорнобилем душі».

Психоаналітик порадив Фелліні записувати всі переживання і сни в особливу книгу. Доктор не знав, що з цих записів геніальний пацієнт створить нові кіношедеври.

Радянська публіка познайомилася з Фелліні в 1963 році, коли він приїхав на 3-й Московський Кінофестиваль. За свій шедевр «Вісім» з половиною він був удостоєний головного призу, але радянським режисерам, які входили до складу журі фестивалю, це трохи коштувало кар`єри.

"Тоді батька викликали в ЦК, або в Міністерство культури, і стали тиснути аж до того, що "Ти покладеш партквиток, якщо не даси премію цій картині!" Батько, природно, відмовився", – розповів Павло Чухрай, що очолював журі 3-го Московського кінофестивалю.

Повернувшись до Італії, Фелліні зазначив нагороду в своєму улюбленому ресторані. І поки шеф-кухар готував обожненювану ним страву тальятелле аль рагу, маестро знову малював на серветках героїню своїх снів і фільмів – пишнотілу Санжовезу.

"Італієць завжди мріє про щось велике! Більшість італійців завжди голодна, вони завжди хотіли наїстися, звідси і мрія про крупну жінку. Крупна жінка – це як велике блюдо спагетті... А я справжній італієць!", – розповів в 1965 році Фелліні.

Попрацювати на одному майданчику з Феліні змогли свого часу Адріано Челентано, Джейн Фонда, Софі Лорен, Ален Делон. Зоряний список значний. Не говорячи вже про нагороди Феліні: «Золота пальмова гілка», призи Московського фестивалю, «Золотого глобуса» і п`ять «Оскара».

Ювілейний Оскар – за внесок у розвиток кінематографа – став останньою нагородою Фелліні. Під час його отримання він оглядів зал і крикнув своїй Мазіне: "Спасибі тобі, дорога Джульєта! І, будь ласка, припини плакати!". Але від цих слів його дорога Джульєта тільки сильніше розплакалася.

Смерть великого Фелліні

У березні 1993 року режисер одержав почесного Оскара за внесок у кіномистецтво. 30 жовтня Федеріко і Джульєта Мазіна збиралися відсвяткувати в колі друзів золоте весілля, проте 15 жовтня Фелліні госпіталізували з інсультом. 31 жовтня, через 50 років і один день після весілля з Джульєтою його не стало.

Коли Італія ховала геніального режисера, рух у Римі був зупинений. Багатотисячний натовп проводжав траурний кортеж аплодисментами по дорогах Італії – від Риму до фамільного склепу сім`ї Фелліні в маленькому приморському містечку Ріміні. Там маестро народився, там і був похований.

Джульєта Мазіна, хворий раком легенів, пережила чоловіка на п`ять місяців. Перед смертю 23 березня 1994 року вона висловила бажання бути похороненою з фотографією Федеріко в руці.

Кореспондент