У чверті дітей, які потрапили до відділення інтенсивної терапії розвивається марення. Про це свідчать результати першого великого міжнародного дослідження, повідомляє Reuters. Поширеність розвитку марення зростає майже вдвічі після п'яти днів перебування у відділенні.
Читайте такожНаркоз може погіршити розумові здібності дитини
«Стани марення більш поширені, ніж вважали раніше», — зазначив лікар Чані Траубе, дитячий реаніматолог з медичного центру Уеїл Корнелл і Нью-Йорк-Пресбітеріан у Нью-Йорку. «Спостереження за тим, чи не розвинеться у дітей марення, має стати рутинною частиною догляду — так само, як спостереження за тим, чи не підвищується у них температура».
«Набагато легше лікувати ранній делірій, ніж боротися з делірієм, який триває вже кілька днів», — зазначила Траубе.
Траубе з колегами провели дослідження на основі моніторингу 25 відділень інтенсивної терапії у Сполучених Штатах, Нідерландах, Новій Зеландії, Австралії і Саудівської Аравії. Нянечки перевірили 994 дитини щодо наявності таких станів за допомогою тесту під назвою шкала Корнелла за оцінкою дитячого марення (Cornell Assessment for Pediatric Delirium).
Діти перебували в реанімаційному відділенні від двох до дев'яти днів, в середньому — шість. Ризик виникнення марення підвищувався після п'ятого дня у відділенні. Серед дітей, які перебували у відділенні інтенсивної терапії більше шести днів, частота таких станів склала 38%, що дуже шокувало лікаря Траубе.
Найчастіше (42%) марення розвивалося у дітей, які перебували в реанімації з інфекцією або запальним процесом.
Інші фактори включали вік молодше двох років, механічну вентиляцію легенів, використання транквілізаторів бензодіазепінів і снодійних, використання фізичних обмежень та лікування протиепілептичними препаратами.
«Абсолютно очевидно, що є діти, які більше за інших схильні до ризику розвитку стану марення, таких дітей треба виявляти на стадії надходження у реанімаційне відділення», — вважає доктор Траубе.
Автори роботи пропонують використовувати шкалу оцінки Корнелла для дітей, що надходять у відділення інтенсивної терапії. Для цього не потрібно дорогого обладнання або тривалого навчання.
