Президент Володимир Зеленський, посилаючись на дані розвідки, повідомив, що Росія готується до нових наступів на Сумську, Харківську та Запорізьку області. І це абсолютно реальна загроза.
Почну з Харківщини. Річ у тім, що наступ тут взагалі не припинявся. Нагадаю, що наступ на регіон – це не обов’язково наступ безпосередньо на місто Харків (для цього, на мою думку, у росіян зараз сил немає, принаймні в тому районі). Натомість в Харківській області вже тривалий час ідуть бої за Куп’янськ.
На жаль, на Куп’янському та Лиманському напрямках росіяни мають деякі неприємні для нас успіхи. У них, зокрема, є два плацдарми на західному березі річки Оскол, створені ще взимку. Ворог якось продовжує їх забезпечувати, навіть намагаються об’єднати в один. А ми поки не можемо їх звідти відтиснути. Тому, цілком логічно, що на Куп’янському напрямку росіяни намагатимуться цей наступ розвивати.
Стосовно Сумської області, мені здається, що тут наступ противника дуже логічний та очікуваний. Адже для того, щоб відтіснити нас із Курської області, росіянам знадобилось зібрати дуже велике угрупування. Зараз мам близько 70 тисяч росіян та приблизно 10 тисяч корейців. Після відходу значної частини Сил оборони (деякі позиції на Курщині ми ще тримаємо, але це не широка смуга), у ворога є два варіанти: розділити це велике угрупування і перекинути на інші ділянки фронту, або спробувати ним відразу пробитись далі, а далі – це в Сумську область. Дуже ймовірно, що російське командування обрало саме такий шлях. І в такому разі наступ може відбутися з дня на день.
Інша річ полягає в тому, що Сумська область до оборони готувалась ще до Курської операції. І одна справа для росіян – витіснити нас з Курщини, інша справа – пробити лінію оборони на Сумщині, яку готували до цього. Чи витримає вона? Думаю, найближчим часом побачимо.
Новий наступ на Запоріжжя також реальний. Але поки я не бачу для нього підстав. Наразі там відбуваються постійні розвідки боєм, триває "промацування" нашої оборони. Можна припустити, якщо росіяни відчують, що десь наша оборона послабшала, тоді новий наступ стане можливим. Те, що відбувається зараз, не можна вважати наступальною операцією.
Чи якось на усе це може вплинути обговорюване перемир’я? Я до цього ставлюсь скептично. Російсько-американська і наша позиція про те, на яких умовах можливе припинення вогню, діаметрально відрізняються, вони взагалі не дотичні.
Росія виступає за те, щоб просто на якийсь час взяти паузу (ми дуже добре розуміємо, що це дійсно буде тимчасово) для того, щоб перегрупувати свою армію, накопичити запаси зброї та боєприпасів. За це вони хочуть… все: зняття санкцій, відмову від будь-яких репарацій і відшкодувань збитків Україні тощо. Але ключове – вони за це хочуть фактично таких умов, які є нашою капітуляцією. Україна позбавляється будь-яких міжнародних гарантій безпеки, ніколи не вступає в НАТО, скорочує армію і так далі. Поки що росіяни навіть не зняли свою вимогу про те, що ми маємо віддати їм чотири області, в тому числі ті райони, які збройним шляхом вони завоювати не зуміли (втім, і без цього, решта російських забаганок для нас абсолютно неприйнятні).
З військової точки зору у нас немає жодних причин погоджуватись на таку капітуляцію, ми не програли цю війну. Та враховуючи настільки принципові відмінності в баченні сторін, не думаю, що в найближчі місяці у нас може бути реальне перемир’я. Та й подальший розвиток ситуації ми з росіянами теж бачимо по-різному.
Навіть за умов припинення допомоги США, загалом військові дії будуть розвиватися поступово, але більше на нашу користь. Що ж до Росії, попри ймовірне бажання здійснити наступ на три українські області, вважаю, що їх армія вже пройшла пік своїх можливостей.
