Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан заявив, що країни ЄС близькі до обговорення направлення миротворців в Україну. Здавалось, проста фраза, але за нею криється величезне підґрунтя.
Перше. Миротворці могли б зупинити бойові дії. Ну, як могли? Швидше б, вони зафіксували зупинення бойових дій, а не зупинили їх. Тобто, обидві сторони дають згоду, бо видихаються в цій війні, а миротворці просто фіксують своєю наявністю цю згоду. Також є ще один варіант, коли на миротворців дає згоду Рада безпеки ООН, і тоді воно не потребує згоди сторін. Але, ми всі пам’ятаємо, що у Раді безпеки ООН сидить Росія, яка має право вето. Тому варіант - лише за згодою сторін.
Друге. Не згадаю жодного випадку, коли б введення миротворців сприяло відновленню цілісності країни. Швидше, навпаки: вони закріплювали той поділ, який складався на момент введення військ. Тобто, РФ в такому випадку, продовжує контролювати окуповані території України і продає це росіянам як перемогу у війні. Це або фіксація назавжди такого поділу, або можливість передишки та акумуляції зусиль перед наступним наступом. Тобто, це зниження ризиків до подальшої ескалації конфлікту, але не гарантія.
Швидше за все, саме Путіну сьогодні вигідне введення миротворців
Третє. Орбан – це рот Путіна. Тому, швидше за все, саме Путіну сьогодні вигідне введення миротворців (що говорить про те, що у РФ розуміють недоцільність, або, точніше, неспроможність продовження виграшної війни, а це можливість хоч якось зафіксувати ті захоплення, які вони вже здійснили). Це вже добра звістка, бо якщо ворог хоче перемир’я, це говорить про те, що він ослаб і відчуває подальшу поразку.
Чи дасть Україна згоду на миротворців? Зрозуміло, що зараз - ні. Але якщо ця заява Орбана відкриває "вікно Овертона" (розпочинає дискусію про майбутні дії), то будемо очікувати, що це питання не один раз буде порушуватись і обговорюватись у західному суспільстві – в суспільстві, яке чим далі, тим більше відчуватиме втому від російсько-української війни. І, можливо, з часом дійсно почне обговорюватись офіційно.
Не можна виключати, що на Україну може здійснюватися тиск – в тому числі й шляхом обмеження постачання зброї та фінансів на війну. І не виключено, що ми будемо вимушені піти на таке рішення. Але лише в тому випадку, якщо ми до цього часу не переможемо. Тому, рухаємось вперед і виганяємо цю окупаційну заразу з нашої країни. Тим більше в умовах, коли Кремль опосередковано уже почав демонструвати свою слабкість.
Богдан Петренко, перший заступник керівника Українського інституту дослідження екстремізму
