Заледве можна знайти хоча б один номер у місячній підшивці урядової преси, в якому б сільські голови та створені нашвидкуруч асоціації не співали дифірамби на честь нової редакції Бюджетного Кодексу та не висловлювали б обурення накладеним на нього президентським вето. Досвідчені політтехнологи формують враження, що бюджетна система України отримала довгоочікуваний, вистражданий документ, який принесе на кожне сільське обійстя пригоршню дзвінких бюджетних коштів, в кожну сільську раду – лантух додаткових доходів, а злі, перекособочені від своєї нелюбові до базової ланки місцевого самоврядування – райдержадміністрації – отримають облизня.

Всі найсвітліші помисли мають пройти перевірку практикою. У випадку Бюджетного кодексу – власне бюджетом. І не скільки його проектуванням (папір і навіть комп`ютерне забезпечення багато чого стерплять), скільки його виконанням.

Сумнівів у тому, що новий Бюджетний кодекс запрацює, враховуючи гіперувагу до нього з боку прем`єр-міністра та розписану по нота[ підтримку з боку ретельно відібраних посланців сільських територіальних громад, не залишилося.

Відео дня

Питання лише в одному – з якого року?

Якщо з 2010-го, то для цього варто хоча б подолати президентське вето. Віце-спікер ВР Микола Томенко вже засумнівався, що це можливо. Втім, прем`єр чітко дала зрозуміти, що ненабуття Бюджетним Кодексом статусу закону – далеко не підстава його таким не вважати. Тимошенко неодноразово підкреслювала, що дала розпорядження Мінфіну моделювати проект бюджету на наступний рік за заветованими лекалами Бюджетного Кодексу.

Змоделювати бюджетні стосунки між Києвом та 12 тисячами сільських бюджетів – справа складна, але не те що нездійснена. Американці сорок років тому теж переживали, запускаючи Армстронга та його екіпаж на Місяць. Похибка у розрахунках могла запустити сміливців на безповоротну орбіту небуття.

Похибка у розрахунках Мінфіну також може призвести до непорозумінь з бюджетами окремих сіл, хоча навіть жертви помилок залишатимуться у гравітаційному полі уряду, який вишле їм на допомогу вантажний корабель з додатковим трансфертом. Ми помилилися при обрахунку трансфертів? Визнаємо, з ким не буває. Ось вам кілька десятків тисяч гривень. За особистим розпорядженням прем`єр-міністра.  

Вірогідність помилки у розв`язуванні підвищується відповідно до кількості невідомих членів у бюджетному рівнянні. Їх, як відомо, близько 12 тисяч, тож сотні, або й кілька тисяч сільських бюджетів можуть опинитися на голодному пайку. В район навіть не потикайся – пошлють подалі. У Київ. На Грушевського.

Будуть і ті, кому поталанить у цю лотерею. Отримають несподіваний приз у вигляді неврахованих доходів чи перебільшених трансфертів і мовчки сидітимуть, не вірячи своєму щастю. І витрачатимуть кошти. Поки з Києва не довідаються і не заберуть. Київ попередить місцеве відділення держказначейства.

Голка смерті чи, навпаки, тріумфу нової редакції Бюджетного Кодексу захована у яйці статистики. Рахувати дані по великих об`єктах – скажімо, 700 бюджетах, як нині – легше і прогнозованіше, аніж по величезній кількості розсереджених чисел – тих самих 12 тисячах утворень. Зростає не лише вірогідність, але й ціна помилки. Скажімо, прорахунок з доходами в три сотні тисяч гривень для району з надходженнями в 30 мільйонів - не критичний (ціна прорахунку – один відсоток). Інша справа – не дорахувати три тисячі гривень для села з бюджетом в 30 тисяч. Це позбавить його вже десятини його доходів.

Тож чим надійніша статистика, тим більші шанси на успішний гала-дебют Бюджетного Кодексу. Ключовий показник – кількість жителів, які є отримувачами бюджетних послуг. А ось із статистикою на рівні сіл ситуація складна і нерівна – вона настільки ж відзеркалює реальність, наскільки можна вірити рейтингам деяких кандидатів в президенти.

Місцеві державні адміністрації отримали ще на початку літа листи з уряду з вимогою надати відповідні статистичні дані. Відповіли – в межах наявної інформації. Валерій Асадчев, голова Полтавської ОДА, скаржиться  в інтерв`ю газеті «Україна молода»: 

«Ось буквально днями одержали з Києва листа, в якому нам дорікають за те, що не надали повної інформації стосовно точної кількості жителів у кожній сільраді. Уряду така статистика потрібна вочевидь для «розкидання» коштів на місця. Але ж, даруйте, для того, щоб домогтися статистичної точності в цій справі, нам треба влаштувати щонайменше перепис населення в окремо взятій області!»

Тож, враховуючи неповність і ненадійність статистичних рядів, робота в Мінфіні стосовно врахування в бюджеті 2010 окремим рядком у додатках №№5 та 6 12 тисяч сільських бюджетів просувається черепашими темпами і без особливого ентузіазму, стверджують джерела УНІАН. Втім, до подання бюджету лишається ще більше місяця, і Мінфін за цей час зміг би побудувати і пілотований апарат, не будучи, втім, переконаним, що він долетить до Місяця.

Для апробації Бюджетного Кодексу є і інший шлях, підказаний португальцями після страхітливого лісабонського землетрусу 1755 року. Португальські військові інженери спроектували тоді перші в Європі будівлі, стійкі від підземних поштовхів.

Щоби їх випробувати на міцність, португальські вояки марширували довколо них, голосно тупаючи ногами.

Тож і Бюджетний Кодекс можна було би перевірити на стійкість на плацдармі трьох-чотирьох областей силами зведеного батальйону пілотних сільрад, райфінвідділів, відділень Держказначейства та Департаменту територіальних бюджетів Мінфіну.   

Станіслав Голубенко