Ігоре Богдановичу, чому, на Вашу думку, у ВР досі не проголосовано пакет законопроектів щодо реформування системи охорони здоров’я?
Пакет законопроектів досі лежить у Комітеті ВР. Комітет його не підтримав. Є ще альтернативний ним же розроблений. На громадському обговоренні концепція реформи системи фінансування галузі. Це якраз і є суть початку системної реформи. Іншого шляху розвитку системи охорони здоров’я не може бути. Це найкраща пропозиція, яку ми маємо самі собі зробити.
Читайте такожАпарат Ради опрацює законопроекти з охорони здоров'я
Автономізація лікарень лишається основним спірним питанням?
Автономізація закладів, визначення гарантованого пакету послуг для громадян, визначення нових механізмів фінансування, закупівлі медичних послуг і укладання договорів між державою – закупівельником послуг і закладом охорони здоров’я, який буде автономним.
Це - чотири фундаментальні речі, які почнуть нас витягувати з неякісної системи охорони здоров’я. Не більше ресурсів, а інше управління ресурсами, інша філософія управління ресурсами.
Що нового очікувати українцям?
Якщо ми перейдемо на нові правила, ми поволі почнемо упорядковувати багато інших фундаментальних важливих речей для суспільства.
Це і зарплата лікарів, гарантування якості послуг, доступність до медичних послуг та лікарських засобів.
Без системної реформи фінансування неможливо підняти зарплати лікарям – нема з чого, неможливо здешевити ліки – вони не здешевляться вже ніколи, неможливо гарантувати якість у такій системі координат, коли бюджетна установа отримує мізер і робить вигляд, що надає якісні послуги, а ми робимо вигляд, що Конституція нам гарантує безоплатну медичну послугу, люди роблять вигляд, що не несуть у лікарню грошей і т.д. Ми пропонуємо рішення, які поставлять все на свої місця. Поступово.
Чому за стільки років в Україні не вдається реформувати систему охорони здоров’я?
Людська натура, а тим більше українська, після багатьох проб і помилок очікує великих звершень – заслужено і справедливо. Усі втомилися чекати змін в охороні здоров’я.
За 25 років історії України було 22 міністри охорони здоров’я. Навіть, щоб спланувати системні зміни потрібен рік. Не кажучи про те, щоб їх впровадити. Тому знаючи таку кон’юнктуру політичного життя України були такі настрої, що починати немає сенсу, бо не буде часу реалізувати. Не було політичної волі до того, щоб визнати, що реформа охорони здоров’я має бути ключовою. Я переконаний, що у будь-якій країні вона має бути ключовою. Сьогодні занадто багато пріоритетів – корупція, енергетика, євроінтеграція і т.д. Але хворій людині немиле нічого. Отже, не було в країні визначено правильних ціннісних пріоритетів, охорона здоров’я залишалася далеко позаду.
МОЗ продовжують називати найкорупційніщим відомством.
Кожна галузь має корупційні складові. Охорону здоров’я пов’язують із корупцією, бо МОЗ відповідав за закупівлі. Це був практично один з найбільших обсягів фінансування, до яких багатьом кортіло мати доступ. Тому використовували різні елементи процесу закупівлі, щоб зловживати. Ми опосередковано побачили, куди зникав цей відсоток по економії коштів, коли віддали закупівлі міжнародним організаціям.
Читайте такожНова процедура закупівлі ліків істотно заощаджує бюджетні кошти - МОЗ
Що заважає швидшому процесу закупівель ліків через ці організації?
План передачі закупівлі препаратів до міжнародних організацій був дуже гіпотетичний. Коли процес починався, було багато нарікань щодо затягування, але не все так просто, як на словах: ми погоджували кожен етап, готували підзаконні акти, на це пішло півроку часу. Коли Грузія свого часу це проходила, процес передачі однієї програми тривав два роки.
Минулого року ми віддали 2 мільярди 197 мільйонів, виділених на закупівлі ліків, трьом міжнародним організаціям. Ми передали міжнародним організаціям 60% всього бюджету, передбаченого на закупівлі. Зараз ПРООН планує проводити поставки протитуберкульозних препаратів, на яких зекономлено приблизно 1,5 мільйони доларів.
Ваші опоненти висловлювалися, що міжнародні закупівлі вдарять по вітчизняному фармвиробнику.
Це не так. Цим механізмом дозволяється скористатися вітчизняним виробникам і вийти на міжнародний фармацевтичний ринок. Якщо вони доведуть свою якість, безпечність та цінову ефективність. Були деякі застереження,що ці закупівлі нашкодять фармринку України, але ці застереження не виправдалися. Національні виробники, дистриб’ютори мали доступ до закупівель. Українські виробники, які брали участь в тендерах довели ефективність своїх препаратів ПРООН. Непорозуміння між вітчизняними виробниками, дистриб’юторами та міжнародними організаціями зникнуть, адже цей механізм корисний для всіх і для пацієнтів, і для виробників, і для національного бюджету.
Тільки таким способом ми зможемо нівелювати корупційні ризики і вийти на цивілізовані відносини, щоб гарантувати доступ пацієнтів до лікування. Мене більше хвилює доступ конкретного пацієнта до лікування, аніж доля конкретного виробника чи індустрії у цілому. Це наша основна цінність – зробити максимум можливого, чесно і прозоро, щоб пацієнти вчасно отримали лікування. Цим шляхом треба рухатися. Хоча зараз відзначаються тенденції до того, щоб призупити, або зірвати цей процес.
Хто, на Вашу думку, за цим стоїть?
Потенційно можуть бути зацікавлені ті особи чи організації, які наживалися на непрозорій закупівлі до цього. Ми віддаємо 100% закупівель міжнародним організаціям і не хочемо навіть торкатися цих грошей, наше завдання лише розробити номенклатуру.
Читайте такожУкраїна отримає від Канади кілька партій вакцини проти поліомієліту
МОЗ звинувачували у тому, що вакцина проти поліємієліту неякісна і навіть небезпечна. Чимало батьків відмовлялися від імунізації дітей.
У нас є підтвердження Державного експертного центру, що вакцина, яка зберігається при -20 та відповідає усім українським та міжнародним стандартам, вона якісна та безпечна. На це пішло 10 місяців. Оскільки нема довіри до держави у цілому, до МОЗ після усіх нашарувань, репутаційних ризиків та корупції, щоб довести свою правоту, нам потрібно було докласти вдесятеро більше зусиль, ніж комусь іншому, хто скаже – вони не праві.
Як працюється за недовіри суспільства, під критикою та тиском?
Країна не може жити у постійному стані недовіри та підозри. Бо просто перестанемо працювати - ніхто не захоче брати на себе відповідальності. Береш на себе відповідальність – привертаєш на себе увагу, і ти вже апріорі винен. І ти мусиш доводити , що ти взагалі не мав цього на увазі і це емоційно дуже непросто.
Ще рік назад я був по той бік барикад. І у мене було дуже багато запитань до держави. Тому я прийшов працювати на державу, щоб змінити сприйняття і працювати для людей. Але я так само тепер відчуваю, що треба докладати титанічних зусиль, щоб люди повірили. Єдиний спосіб досягти цього – повна прозорість та відкритість, яку ми можемо собі фізично і емоційно дозволити. Тому ми виносимо усі питання на обговорення, ми готові спілкуватися з усіма, ми ковтаємо усі можливі і неможливі приниження. Тому що іншого шляху немає. Хтось мусть це проходити. Так само як ми гідно зробили революцію Гідності, так само маємо гідно почати працювати. Але тут починаємо розшаровуватися – хтось працює, хтось критикує, хтось робить політику.
Софія Палій
