Про це на сторінках Washington Post пишуть президент Київської школи економіки і професор економіки Піттсбурзького університету Тимофій Милованов і юрист групи VoxUkraine Зоя Милованова.
На їхню думку, цей інцидент посилить громадські дебати в Україні навколо застарілих законів щодо корпоративного управління, потенційних конфліктів інтересів і політичної підзвітності серед чиновників найвищого рівня, цитує видання DT.UA.
Вони нагадують, що журналісти OCCRP і ICIJ на основі документів панамської компанії Mossack Fonseca зробили висновок, що дії Порошенка можуть бути протизаконними тому, що він відкрив компанію будучи президентом, і тому що він не вніс в декларацію даних про неї. Автори підтверджують, що згідно з Конституцією України, президент не може вести водночас підприємницьку діяльність.
Однак він може володіти частками в компаніях, хоча не відомо, чи реструктуризація активів підпадає під цю норму. Іронія ще в тому, що Порошенко обіцяв диверсифікувати свої активи і щоб зробити це певна бізнес-активність неминуча.
"Також правда в тому, що Порошенко не вніс в декларацію дані про те, що він власник часток у компаніях. Однак це можна виправдати, опираючись на технічні моменти: сплати за активи не було, тому вимогу щодо декларування можна не виконувати", - пишуть автори.
Вони також звертають увагу на підозри, що ймовірно президент проводив реструктуризацію своїх активів для того, щоб ухилитися від сплати податків в Україні. Це явище досить поширене в країні і часто підживлюється поганими корпоративним управлінням, слабким захистом правом власності і оптимізацією оподаткування.
Автори статті сумніваються, що президент намагався уникнути сплати податків. Водночас, може мати місце сценарій, згідно з яким у майбутньому при продажу бізнесу президента Україна втратить податкові стягнення з цієї угоди. Водночас, хоч вибір Британських Віргінських островів, Кіпру чи навіть Нідерландів для створення дочірніх фірм цілком відповідає українським бізнес-практикам, це дуже погане політичне рішення.
Такі структури зазвичай використовуються для продажу дохідного бізнесу з мінімальним рівнем оподаткування і при цьому ще й за кордоном, де весь дохід генерується. Експерти пишуть, що з одного боку, як не дивно, Порошенко діяв в рамках звичайних бізнес-практик для України.
Він вказав себе прямим власником частки офшорної компанії. Хоча зазвичай справжні власники ховаються за юридичними засновниками, трастами чи номінальними правовласниками. Також автори звертають увагу на те, що корпорація Roshen також виплатила значні суми податків Україні. В 2015 році кондитерська компанія президента опинилася серед 74 найбільших платників податків країни, сплативши 1,3 мільярди гривень державі.
"Тож оприлюднені документи не виявляють ніяких серйозних порушень з боку президента. Наявні ж порушення мають суто технічну природу. Водночас інцидент виник на тлі найбільш серйозної політичної кризи в Україні після Євромайдану. Президент зараз займає хитку позицію і йому буде тяжко утримати ситуацію під контролем. Скандальне викриття зображує його як хитрого бізнесмена, але що з цього випливає для країни, лишається під питанням", - йдеться в статті.
Автори додають, що офшорний скандал став черговою драматичною подією в політиці України. В сукупності вони наближають дострокові парламентські вибори. Також вони змусять українців задуматися про свої очікування від лідерів країни, про конфлікти інтересів і розділення бізнесу і політики, а також про створення інститутів і законів у новій Україні.
