Документальні стрічки про євреїв України у часи Другої світової війни та про українців, які їх рятували, демонструватимуть у Національному музеї «Тюрма на Лонцького».
Кінопокази присвячені 70-річчю трагедії Бабиного Яру, повідомили УНІАН у прес-центрі Центру досліджень визвольного руху.
У неділю, 30 жовтня (початок о 13.00), відбудуться показ та обговорення фільму «Назви своє ім’я» (режисер Сергій БУКОВСЬКИЙ, продюсер Стівен СПІЛБЕРГ) - повнометражного документального фільму про Голокост на території України.
На неділю, 6 листопада (початок о 13.00), заплановані показ та обговорення канадської документальної стрічки «Вона заплатила життям», знятої Іриною КОРПАН про долю своєї бабусі - Катерини Сікорської, яка у роки Другої світової війни була розстріляна за рішення врятувати трьох євреїв під час Шоа.
Покази та обговорення влаштовані з ініціативи Наукового центру дослідження юдаїки та єврейського мистецтва імені Фаїни Петрякової до 70-річчя трагедії Бабиного Яру.
Директор Національного музею «Тюрма на Лонцького» Руслан ЗАБІЛИЙ повідомив, що музей у співпраці з Центром дослідження юдаїки імені Ф.Петрякової започатковує у рамках щонедільного музейного кінолекторію демонстрацію та обговорення фільмів, що розповідають про Шоа (Голокост).
Голова вченої ради Центру досліджень визвольного руху, історик Володимир В’ЯТРОВИЧ підкреслив: «На думку керівництва Радянського Союзу, замордовані у Бабиному Яру не заслуговували на пам’ять: адже це - євреї, яких після війни прийнято було називати "безродними космополітами" та "агентами міжнародного капіталізму", це українці - "буржуазні націоналісти та колаборанти", це військовополонені - "зрадники батьківщини". Сьогодні ми повертаємо у суспільну дискусію раніше не відомі чи спотворені факти і віримо, що праця істориків та кінодокументалістів дозволить кожному дізнатися більше про минуле та зробити власні висновки».
«Євреї, поруч із українцями та поляками, були серед жертв тоталітарної машини, інструментом якої була ця в’язниця. У незалежній Україні тут створено національний меморіал, в якому ми нагадуємо всім про злочини, що не повинні повторитися», - додав Р.ЗАБІЛИЙ.
У 1941-1944 роках у львівській тюрмі на вул. Лонцького розташовувалася слідча тюрма гестапо, а в 1939-1941 та 1944-1991 роках - слідча тюрма НКВД-КҐБ. До 1939 року тут була польська в’язниця, яка будувалася для кримінальних злочинців, а з часом перетворилася на місце утримання політичних в’язнів - учасників українського визвольного руху.
2008 року тюрму було вперше відкрито для громадськості, а в червні 2009 році Центр досліджень визвольного руху за підтримки СБУ та львівської громади презентував тут музей, якому 13 жовтня 2009 року надано статус національного.
